Шановні друзі та партнери! У цей непростий час ми розуміємо, наскільки важлива наша продукція. Зараз ми працюємо 24/7, щоб ви та ваші замовники могли отримати якісну продукцію нашого підприємства.
Ми й надалі продовжуємо виконувати усі замовлення клієнтів та здійснювати заплановані поставки. Оскільки ми працюємо цілодобово ви зможете отримати продукцію вдвічі швидше, ніж раніше, а якість нашої продукції залишається на найвищому рівні. Наразі працюємо у форматі обслуговування клієнтів Online через наш сайт та по телефону 38(044)5012855, 38(044) 5319645
Київський кабельний завод “ЄВРОПАН” вітає з Великоднем!
Сімейного затишку, душевного спокою, родинного благополуччя, миру і світлого неба! Щасливих Великодніх Свят!
Шановні колеги! З метою підтримки економіки країни та співробітників підприємства, з 28 березня 2022 року ми відкрили склад компанії “КАРАТ ЛТД” та “ТК КАРАТ” і реалізуємо за старими заводськими цінами кабельно-провідникову продукцію та електротехніку з наявності на складі заводу. Графік відвантажень з 9:00 по 16:00. Наші менеджери працюють віддалено. При стабілізації ситуації на Київщині надалі буде проведено запуск виробництва заводу “ЄВРОПАН”.
Міжнародна стандартизація покликана встановити єдині вимоги до технічного рівня та якості продукції, сприяти уніфікації продукції, що виготовляється у різних країнах, підвищити рівень взаємозамінності виробів та сприяти міжнародній торгівлі.
Розробка уніфікованих систем документації і класифікації, прийняття єдиних термінів та позначень, а також формування єдиної системи стандартів – усе це практичні кроки, спрямовані на досягнення вищезазначених цілей.
Енергетика, електро- і електронне устаткування увійшли до числа з пріоритетних сфер стандартизації.
Міжнародні стандарти приймаються міжнародними організаціями. Проте на практиці до них можуть прирівнюватися також регіональні стандарти розроблені науково-технічними товариствами та прийняті у якості норм різними країнами світу.
Мабуть, найвідомішою міжнародною організацією зі стандартизації є ISO – International Organization for Standardization. Створена ще в 1946 році як добровільна, неурядова організація на основі угоди між представниками 25-ти індустріально розвинених країн. ISO почала координувати розробку різних промислових стандартів на міжнародному рівні та здійснювати процедуру прийняття їх у якості міжнародних стандартів. А на сьогоднішній день стандарти ISO діють у всьому світі.
Європейські стандарти маркуються знаком EN (europäische Norm). Вони розробляються трьома європейськими організаціями зі стандартизації: CEN (Європейським комітетом по стандартизації), CENELEC (Європейським комітетом по електротехнічним стандартам) і ETSI (Європейським інститутом телекомунікаційних стандартів). Спочатку стандарти EN створювалися лише для внутрішнього європейського ринку і діяли тільки в рамках Європейського союзу. Проте зараз вони використовуються в усьому світі, а їх застосування є добровільним.
Серед національних організацій, що беруть участь у роботах з міжнародної стандартизації, слід виділити Німецький інститут стандартизації DIN (Deutsches Institute für Normung). Це національна установа стандартизації Німеччини та член ISO. А також один із загальновизнаних світових лідерів з розробки стандартів та інших нормативних документів. Інститут був заснований у грудні 1917 року і у 2017 році відзначив своє 100-річчя.
Близько 36 тис. експертів зі сфери бізнесу та досліджень, різних галузей науки і техніки, споживачі і представники державного сектора щоденно вносять свої знання у процес стандартизації, розробляючи норми, що відповідають вимогам ринку, забезпечують якість, безпеку і захист навколишнього середовища. До складу DIN входить 74 комітети з розробки стандартів та інших нормативних документів, а його членами є підприємства, спілки, державні організації, торговельні фірми і наукові інститути. На сьогоднішній день існує більше 30 тисяч стандартів DIN, які регламентують усі галузі виробництва та сучасні технології.
Сьогодні DIN є одним з лідерів міжнародної стандартизації, а його норми існують та активно використовуються далеко за межами Німеччини.
Існує два основних знаки DIN. Перший – власне знак DIN, зареєстрований у всіх країнах, які підписали Мадридську конвенцію про торгові знаки. Він не вимагає ліцензії і проставляється на виробах, сертифікованих на безпеку. Виробники також мають право маркувати їм свої товари, вказуючи на їх відповідність вимогам стандартів DIN.
Другий – знак відповідності DIN GEPRÜFT («випробувано на відповідність вимогам DIN»). Введений у 1972 році і використовується тільки для маркування виробів, що пройшли випробування на відповідність вимогам стандартів DIN. А його застосування супроводжується інспекційним контролем.
Сертифікація DIN однаково доступна для німецьких і зарубіжних організацій, зацікавлених у сертифікації своєї продукції, і носить добровільний характер. При цьому наявність знаку DIN слугує одним з найефективніших та вартих довіри маркерів якості і безпеки продукції для споживачів.
Ще однією відомою німецькою організацією у сфері електротехніки є VDE е.V. (Verband der Elektrotechnik, Elektronik und Informationstechnik) – Асоціація з електричних, електронних та інформаційних технологій. VDE – одна з найбільших науково-технічних організацій в Європі і єдина у світі, яка об’єднує науку, стандартизацію, тестування і сертифікацію продукції в рамках однієї установи. Заснована у 1893 році, вона вже більше 125 років вважається синонімом інновацій і технічного прогресу.
Мережа VDE включає близько 2 тис. співробітників у більш ніж 60 офісах по всьому світу, більше 100 тис. почесних експертів і 1500 компаній.
VDE займається випробуванням безпеки та енергоефективності продукції у електротехніці, розробкою визнаних технічних регламентів у якості національних і міжнародних стандартів, тестуванням і сертифікацією електричних та електронних пристроїв і систем. За результатами експертиз, проведених інститутом, сформульовані стандарти, що враховують будь-які допустимі умови експлуатації обладнання.
VDE сертифікує усі види електричних та електронних пристроїв, на які поширюються правила VDE, а іноді і стандарти DIN. VDE є учасником європейських і міжнародних багатосторонніх угод про взаємне визнання результатів випробувань і систем сертифікації, що сприяє визнанню знаків VDE за кордоном.
Знак VDE (Verband Deutscher Elektrotechniker) призначений для позначення безпеки і якості в електричних, інформаційних та медичних технологіях і вже понад 100 років є синонімом найвищих стандартів безпеки і захисту споживачів. Він отримав широке визнання більш ніж у 50 країнах і означає, що виробник дотримується суворих вимог до якості і надійності продукції, що виготовляється.
Ліцензію на право використання знаку VDE видає Центр з випробувань та сертифікації VDE-Prüfstelle. Ця ж організація здійснює контроль за правильністю маркування знаками VDE.
Обов’язкова умова для отримання права використання знаку VDE – це регулярне проведення випробувань. При цьому тести проводяться як на різних стадіях виготовлення продукції, так і після виготовлення кінцевого продукту. І тільки у разі, успішного проходження перевірки на всіх етапах, виробник отримує право наносити знак VDE на упаковку.
Таким чином, наявність знаку VDE – це документальне підтвердження відповідності продукції, що виготовляється найвищим стандартам якості і гарантія її відповідності вимогам міжнародних законів про безпеку виробів, їх міцність і захист навколишнього середовища. Кабельна продукція, виготовлена згідно з приписами союзу німецьких електротехніків, користується довірою замовників не тільки в Німеччині, але і у всьому світі.
У 1970 році з метою узагальнення електротехнічної роботи по стандартизації DIN та VDE створюють DKE – Німецьку комісію з електричних, електронних та інформаційних технологій, що є експертним центром стандартизації і представляє Німеччину в європейських і міжнародних організаціях, що відповідають за стандартизацію: CENELEC (Європейський комітет з електротехнічних стандартів), ETSI (Європейський інститут телекомунікаційних стандартів) та IEC (Міжнародна електротехнічна комісія).
Як бачимо, стандарти, в першу чергу, означають надійність і безпеку продуктів для споживачів та безпеку інвестицій для виробників.
У світі найбільш поширені два основні стандарти напруги та частоти. Це американський стандарт 100-127 вольт 60 герц та європейський стандарт 220-240 вольт 50 герц.
Більшість країн світу прийняли один із цих двох стандартів, хоча зустрічаються також перехідні та унікальні стандарти.
Американський стандарт
Американський стандарт пов’язаний з ім’ям винахідника та підприємця Томаса Едісона.
Томас Едісон
Саме йому перші електричні мережі США зобов’язані своєю напругою у 110 вольт. У 1880 році Едісон запропонував та запатентував трипровідну електричну мережу постійного струму, у якій було два дроти +110 і -110 В, а також заземлений нейтральний провід. Така мережа вільно живила лампу розжарювання з вугільною ниткою, для роботи якої потрібно було 100 В, а 10% Едісон заклав, враховуючи втрати при русі струму у дроті. Саме тому робоча напруга першої електростанції Едісона була 110 вольт.
У січні 1882 року Едісон запускає першу електростанцію в Лондоні, а кількома місяцями пізніше – на Мангеттені. До 1887 року у США існувало більше сотні електростанцій постійного струму, які працювали на трипровідній системі Едісона.
З того часу і почав працювати стандарт мереж 100-127 В, а у США закріпилася трипровідна мережа.
Джордж Вестінгауз
Система Едісона передбачала живлення від однієї теплової електростанції з генератором постійного струму та супроводжувалася великою втратою потужності у проводах. Так, 10 з 110 вольт просто зникали у процесі передачі, розсіюючись у проводах у формі тепла за законом Джоуля-Ленца. Виявивши це, компанія іншого американського вченого-інженера та успішного підприємця Джорджа Вестінгауза у 1886 році розробила альтернативну систему передачі електроенергії – систему змінного струму. Ця система передбачала використання високої напруги у системах змінного струму, застосовуючи для зниження напруги трансформатори і дозволила застосовувати змінний струм для побутових споживачів. З того моменту розпочалась низка подій, що увійшла в історію як «війна струмів», з якої, в результаті, переможцем вийшов змінний струм, а постійний струм Едісона програв.
Застосування високої напруги у системах змінного струму дозволило передавати енергію на сотні кілометрів високовольтними магістральними лініями від великих електростанцій і забезпечити електропостачання цілих міст та віддалених районів країни.
На сьогоднішній день у Північній Америці типовою системою живлення електроустановок будівель є трифазна система електропостачання, що працює від змінного струму із заземленням, яка, по суті, є еквівалентом оригінальної трипровідної системи постійного струму Едісона. Вона поширена для живлення житлових та невеликих комерційних приміщень.
У приміщення подаються дві лінії змінного струму 120 В, які не збігаються по фазі на 180 градусів одна з одною і нейтральний провід, що підключається до заземлення на центральному відводі понижуючого трансформатора. Таким чином до американських будинків підводяться три дроти – дві фази та нуль. Два дроти від різних «плечей» низьковольтної обмотки трансформатора, і один – від «заземленого» середнього відведення низьковольтної обмотки трансформатора. В результаті маємо два ланцюги, що працюють у протифазі, та дозволяють отримати 240 В і підключати прилади, розраховані як на 100-127, так і на 200-240 В.
У ланцюгах освітлення, для розеток невеликих електроприладів та інших малопотужних споживачів використовуються ланцюги 120 В – вони підключаються між однією з ліній та нейтраллю за допомогою однополюсного автоматичного вимикача. А для живлення кондиціонерів, варильних панелей, пральних машин, обігрівачів, бойлерів та інших потужних споживачів використовується живлення від ланцюгів 240 В змінного струму, що підключаються між двома лініями змінного струму на 120 В.
Слід зазначити, що при тій же споживаній потужності використання нижчої напруги призводить до споживання приладом більшого струму і збільшення втрат при передачі енергії. Саме тому в країнах, де номінальна напруга становить 100-127 В часто відмовляються від розподільних мереж низької напруги, а середня напруга (5-15 кВ) перетворюється на низьку максимально близько до споживача. З цієї причини в США для кожного будинку (висотного або приватного) встановлюється окрема компактна електрична підстанція (англ. pole pig), що складається з розподільних трансформаторів, які забезпечують остаточне перетворення напруги в розподільній електричній системі до рівня, що використовується споживачами.
На сьогоднішній день основна напруга мережі у Сполучених Штатах становить 120 В (від 114 до 126 В), а загальноприйнята частота змінного струму – 60 Гц.
Європейський стандарт
У Європі, на відміну від США, стандарт 220 вольт виник відразу, що було пов’язано з широким використанням мереж змінного струму.
Нікола Тесла
Масова електрифікація Європейського континенту розпочалася з винаходом Нікола Тесла у 1883 році асинхронного двигуна змінного струму та появою ламп розжарювання з металевою ниткою. Використання ламп з металевою ниткою замість вугільної вимагало подвоїти напругу. Спочатку 220 вольт отримували шляхом паралельного з’єднання двох ліній по 110 вольт. Однак це було нетехнологічно і економічно невигідно. Тож згодом почали використовувати тільки один кабель або дріт, який одразу підводив до споживачів необхідні 220 В.
Першим містом електрифікованим за «новою» схемою став Берлін. В результаті застосування стандарту 220 В втрати у потужності при передачі електроенергії скоротилися аж на 75%! Так і почали з’являтися мережі з напругою 220 вольт. Слід зазначити, що існувала думка спробувати ще більший вольтаж, проте від неї все ж відмовилися, оскільки загроза для людського життя зростала пропорційно напрузі.
У Радянському Союзі, як і в США, тривалий час застосовувалося напруга 100-127 В. Однак у середині 60-х років зі збільшенням кількості споживачів мережа почала не справлятися. Необхідно було або збільшувати переріз дротів, або підвищувати напругу в мережі до 220 В. Економічно вигіднішим було використання більш високої напруги. Це дозволило знизити витрати на матеріали дротів, оскільки сила струму при збільшенні напруги та збереженні тієї ж потужності зменшується, тож відповідно, площу перерізу дроту теж можна зменшити.
Перехід на 220 вольт у Радянському Союзі відбувався безсистемно. Трансформатори, що відслужили свій термін, на підстанціях замінювали на нові і відразу встановлювали з вихідною напругою 220 вольт замість 110-127 вольт.
Наступна глобальна електрифікація країни призвела до того, що стандарт 220 50 Гц став поширений у всіх країнах пострадянського простору.
На сьогоднішній день напруга в електричній мережі в Європі варіюється від 220 до 240 В. А у більшості країн Європи напруга мережі становить 230 В частотою 50 Гц.
В Україні, Росії, Латвії, Литві та Естонії стандартною напругою в мережі також є напруга 230 В. Зміна стандартної напруги 220 на 230 В була проведена з метою повної відповідності європейським стандартам якості електроенергії. При цьому електричне обладнання, що випускається у зазначених країнах, має нормально працювати при напрузі і 220, і 230 В.
Аналізуючи вищевикладене, може виникнути доцільне питання: якщо більш висока напруга в мережі знижує втрати при передачі електроенергії, дозволяє зменшити витрати на матеріали проводів, використовувати електроприлади з більшою потужністю і в цілому є економічно вигіднішою чому ж тоді США та інші країни не перейшли на «європейський стандарт»? Відповідь проста – перехід на іншу напругу в масштабах країни вимагає величезних фінансових витрат на переобладнання і переоснащення трансформаторних підстанцій та інших електроустановок, а також заміну розеток та вилок. При тому, що дорожнеча заходу є основною причиною відсутності єдиного стандарту напруги мережі у світі, потрібно також відзначити й інші фактори. Зокрема, мережа 110-127 В дозволяє обмежувати імпорт техніки і стимулювати використання пристроїв вітчизняного виробництва, а також є більш безпечною для людини адже ураження електричним струмом при 110 В набагато слабше, ніж при 220 В.
Інші стандарти
На сьогодні більшість країн світу прийняли європейський стандарт напруги в мережі. Американський стандарт закріпився в США, Канаді, Американському Самоа, Мексиці, на островах Мікронезії, у більшості країн Центральної Америки: Гватемалі, Гондурасі, Коста-Ріці, Нікарагуа, Панамі та Сальвадорі, островах Карибського моря та прилеглих островах: Арубі, Гаїті та Домініканській республіці, Кайманових островах, Кубі, Пуерто-Ріко, Тринідад і Тобаго, Ангільї, Бермудських, Віргінських та Багамських островах. А також у низці країн Південної Америки – Венесуелі, Колумбії, Суринам, Еквадорі.
При цьому у світі залишається чимало місць з різними варіаціями напруги та частоти, які не вкладаються у жодні рамки. Приміром, у Бразилії та Бейлізі просто немає єдиного стандарту і в різних регіонах країн напруга в мережі може бути 115, 127 або 220 В частотою 60 Гц. І навіть один і той самий населений пункт може бути підживлений відразу від декількох різних підстанцій, в результаті навіть у сусідніх будинках характеристики струму можуть цілком відрізнятися.
Карибський острів Бонайре та африканська Лівія використовують напругу мережі 127 В при частоті 50 Гц. Острів Барбадос – 115 В частотою 50 Гц, а острови Сент-Кітс та Невіс – 110 та 230 В частотою 60 Гц.
В африканській Ліберії одночасно використовується 120 і 240 В при частоті 50 Гц.
Поряд із напругою мережі 220 В використовують також напругу 127 В частотою 50 Гц у Марокко, Монако, на Мадагаскарі та Нідерландських Антильських островах, а з частотою 60 Гц – у Саудівській Аравії.
На островах Ямайці і Таїті параметри струму у побутових мережах можуть бути і 110, і 220 В при цьому частота на Ямайці – 50 Гц, а на Таїті зустрічається як 50, так і 60 Гц.
У Японії прийнято єдину напругу мережі 100 В при цьому у східних областях переважає частота 50 Гц, а у західних – 60 Гц. Крім того, у деяких регіонах, де мережі мають частоту 60 Гц, є великі міські райони з живленням 220 В, хоча загалом правила облаштування електроустановок близькі до північноамериканських.
У Південній Кореї, Перу та Філіппінах використовується напруга 220 В з частотою 60 Гц, на карибських островах Антигуа та Барбуда – 230 В 60 Гц, а в Гайані – 240 В 60 Гц.
Також сьогодні у багатьох країнах світу характеристики струму відрізняються для місцевих жителів та гостей. Готелі навмисне обладнують своїми окремими підстанціями з трансформаторами та розетками різних конфігурацій. Здебільшого системи адаптують під 220 В та розетки, які найчастіше експлуатуються у країнах з такою напругою.
Сьогодні 18 років з дня заснування нашого ексклюзивного дистриб’ютора ТОВ «КАРАТ ЛТД»!
18-річчя – перша значуща подія у житті кожної людини. У цьому віці ми прощаємося з дитинством, стаємо відповідальними, приймаємо на себе нові обов’язки і усвідомлюємо себе дорослими. Це період, коли відкриваються нові горизонти та окреслюються нові цілі. Нехай ця дата стане знаковою для ТОВ «КАРАТ ЛТД» – принесе компанії процвітання, вихід на новий рівень та підвищення продуктивності. Хай високі амбіції завжди винагороджуються високим і стабільним прибутком та вдячністю клієнтів.
За роки співпраці ми з вами стали справжньою родиною, тому щиро бажаємо колективу ТОВ «КАРАТ ЛТД» ще багато років впевненої роботи на ринку, любові до своєї справи та високих досягнень! Нехай кожний день буде продуктивним, а кожна справа – перспективною.
Важливість надійного електропостачання у сучасному світі важко переоцінити, адже від нього залежить не лише комфорт нашого існування, а й безпека та життя людей. Саме для забезпечення пожежної безпеки сьогодні повсюдно в системах електропостачання використовуються вогнестійкі кабелі. Це унікальні стійкі до вогню вироби, які позначаються маркуванням FR – Fire Resistance, що у перекладі з англійської означає вогнестійкість.
Вогнестійкістю називається здатність кабелю працювати певний час, перебуваючи у зоні відкритого вогню та після згасання полум’я, і виражається в хвилинах. Це один з найважливіших параметрів, що відповідає за «живучість» будь-якої електричної системи у разі пожежі.
Значення цього фактора важко переоцінити. Адже, різні аварійні системи, наприклад пожежогасіння, звукового оповіщення чи освітлення, повинні бути вкрай стійкими, щоб працювати без перебоїв у разі виникнення небезпеки. При пожежах всередині будівель вони повинні забезпечити працездатність насосів, що подають воду для гасіння вогню, закривання і відкривання дверей, евакуаційних ліфтів та іншого обладнання протягом часу, достатнього для повної евакуації людей в безпечну зону. У разі пожежі в метро або автодорожніх тунелях шанси на виживання пасажирів значною мірою залежатимуть від вентиляційної системи. Вона повинна якомога довше залишатися працездатною, забезпечуючи витяжку диму та газів. Відповідно енергопостачання зазначених систем повинно включати елементи з підвищеною надійністю, а кабелі, що його забезпечують – відповідати певним вимогам.
Так, негорючий вогнестійкий кабель повинен:
– запобігати подальшому поширенню вогню (він не повинен горіти, а має плавитися, погашаючи іскри);
– виділяти мінімальну кількість диму та токсичних продуктів при горінні;
– володіти малою корозійною активністю продуктів горіння;
– надавати можливість прокладання групових мереж.
Сфера застосування вогнестійких кабелів
Зазначеним вимогам відповідають сучасні безгалогенні вогнетривкі кабелі. При виготовленні їх перших різновидів у якості вогнестійких елементів використовували слюду, склотканини, базальтові нитки та інші негорючі матеріали. Вироби мали складну конструкцію та тривалу технологію виготовлення і, відповідно, були дуже дорогими й застосовувалися виключно на стратегічно важливих об’єктах – атомних електростанціях, хімічних комбінатах, у метрополітені та подібних місцях. Однак розвиток і застосування нових технологій зробили кабельну продукцію цього виду дешевшою і доступнішою, що значно розширило сферу її застосування.
Найчастіше вогнестійкі кабелі застосовуються при монтажі систем, які знаходяться на об’єктах з підвищеними вимогами до пожежної безпеки. Сьогодні вони є основою сучасних ліній охоронної та пожежної сигналізації. Широко застосовуються у системах автоматичного пожежогасіння, освітлення аварійних виходів, постачання електричним струмом двигунів примусової вентиляції, захисту від утворення диму, виявлення вогнищ загорання, звукового оповіщення про надзвичайні ситуації, управління евакуацією людей, протипожежного водопроводу, евакуаційних ліфтів та інших системах життєзабезпечення, збереження працездатності яких в умовах пожежі необхідне на час проведення евакуаційних заходів.
Сфера застосування вогнестійких кабелів величезна. Це різноманітні громадські будівлі, лікарні, школи, готелі, аеропорти, метро і автодорожні тунелі, підземні та наземні залізничні станції, торговельні та розважальні центри, кінотеатри, а також морські судна.
Fire Resistance кабелі також застосовуються в усіх місцях підвищеної вибухо- і пожежної небезпеки (приміром на нафтогазових платформах), при прокладанні проводки у лазні та сауні, встановленні електричних плит, духовок і побідного обладнання, а також у спеціальних системах, що забезпечують збереження матеріальних цінностей.
Вогнестійкі кабелі виділяють набагато меншу кількість диму при пожежі, ніж звичайні, а їх безгалогенні різновиди також характеризуються мінімальною токсичністю продуктів горіння та не виділяють корозійно-активних газоподібних речовин при горінні. З цієї причини їх також часто використовують у приміщеннях, де встановлені дорогі електронні пристрої. Наприклад, у центрах обробки даних та серверних. А протягом останніх років кабельну продукцію цього типу почали використовувати і для монтажу домашньої проводки у приватних будівлях, будинках та квартирах.
Конструктивне виконання вогнестійких кабелів
Вогнестійкий кабель традиційно складається з струмопровідних жил, найчастіше мідних, ізоляції та оболонки. Він може бути захищений від електромагнітних перешкод сторонніх пристроїв алюмінієвим екраном або відрізнятися підвищеним рівнем стійкості завдяки наявності броні зі сталевих оцинкованих стрічок. А вогнестійкість такого виробу забезпечує особливість його ізоляції. Найчастіше вогнетривкі кабелі виготовляють у двох варіантах виконання.
Варіант перший – кабелі з ізоляцією на основі склослюдиніта. Такі вироби відрізняються відмінними вогнестійкими характеристиками та виготовляються з додатковим захисним елементом у вигляді слюдяних стрічок. Слюдовмісні стрічки, як правило, являють собою основу зі скловолокна або полімеру із закріпленим на них шаром слюди. Вони накладаються поверх струмопровідних жил у вигляді обмотки та виконують функцію вогнезахисного бар’єру. Будучи стійкими до впливу високих температур, cлюдовмісні стрічки не руйнуються під впливом вогню, перешкоджають пошкодженню жил відкритим полум’ям, поглинають токсичні елементи диму та дозволяють кабелю підтримувати працездатність протягом певного часу.
Варіант другий – кабелі з ізоляцією з кремнійорганічної керамоутворюючої силіконової гуми. Під дією полум’я силіконова гума згорає, утворюючи вуглекислий газ, воду та двоокис кремнію. Останній залишається на струмопровідній жилі у вигляді керамоподібного електроізоляційного шару, огортаючи її та дозволяючи проводити електричний струм навіть під час пожежі. Саме цей щільний гідрофобний шар перешкоджає контакту жил між собою і забезпечує вогнестійкість кабелів даного типу.
Керамооутворюючий матеріал також стійкий до механічних впливів і вібрацій. Тож захисна керамічна оболонка не пошкоджується навіть у разі виникнення високих механічних навантажень, що додає вогнестійким кабелям додаткової надійності.
Кремнійорганічна гума не містить галогенів, характеризується дуже низьким вмістом шкідливих речовин у продуктах горіння, не створює агресивного середовища та здатна до самозгасання. Серед переваг цього ізоляційного матеріалу також слід відзначити його гнучкість, що гарантує просте і якісне накладення, швидкий монтаж та значно менший загальний діаметр, ніж у кабелів з подвійною ізоляцією з вогнетривкої слюдяної стрічки.
Усе це дозволяє застосовувати кабелі з ізоляцією з кремнійорганічної силіконової гуми у найвідповідальніших сферах життя: в аеропортах, швидкісних залізничних магістралях, великих готельних комплексах, лікарнях, суднобудівній галузі тощо.
Обидва варіанти конструктивного виконання забезпечують відповідність нормативним вимогам протистояння відкритому вогню протягом встановленого часу. А вибір матеріалу ізоляції повинен здійснюватися ще на етапі проектування на основі розрахунків вогнестійкості. При цьому необхідно передбачити усі заходи, спрямовані на безпеку людей та функціонування систем і устаткування, виходячи з прогнозованого часу евакуації, збільшеного на випадок непередбачених ситуацій.
Підсумок
Як бачимо, вогнестійким називається кабель, що здатен витримувати вогонь протягом тривалого часу і при цьому нормально функціонувати. Головною метою його застосування є збереження працездатності систем евакуації та аварійно-рятувального обладнання під час пожежі чи іншої надзвичайної ситуації.
Щиро вітаємо вас з професійним святом – Днем енергетика та дякуємо вам за наполегливу працю та професіоналізм!
Важко знайти більш важливу галузь ніж енергетична, адже саме успішне функціонування енергетичного сектору забезпечує роботу кожної галузі господарства. Завдяки вашій кропіткій праці функціонує промисловість, транспорт, зв’язок, соціальна сфера. Ви несете світло у кожну оселю та перетворюєте її на справжній осередок відпочинку та наснаги.
Щодня і щогодини ви робите свою нелегку і таку необхідну працю. Тож бажаємо вам сталевого здоров’я, невичерпної енергії, нових творчих здобутків, тепла, затишку та добробуту. Нехай життя кожного з Вас буде наповнене енергією світла!
В умовах постійного розвитку бізнесу неможливо бути успішним залишаючись статичним. Саме тому Київський кабельний завод «ЄВРОПАН» постійно працює не лише над розширенням своїх виробничих потужностей, але не забуває і про офісні.
Переїзд у новий офіс, розташований у лівому крилі 2-го поверху добре знайомої усім нашим партнерам будівлі, став ще однією яскравою подією насиченого року. Його інтер’єр виконаний у тонах нейтрального кольору, прикрашених яскравими елементами та брендованими деталями.
Окремі кімнати на кілька робочих столів у новому офісі замінив просторий опенспейс. Відкриту робочу зону розмістили вздовж великих вікон, що дозволяють максимально використовувати природне освітлення.
Продумали затишні переговорні кімнати, зони для невеликих стихійних зустрічей та «куточок» із м’якими пуфами.
Зберігши існуючу столову зону, ми організували додаткову функціональну кухню, оснащену всім необхідним.
А серцем нашого офісу став оновлений ресепшн – місце зустрічі гостей та регулярних зборів усієї компанії.
Новий офіс покликаний подарувати натхнення та заряд позитивної енергії працівникам заводу, а також стати символом згуртованості колективу.
Після переїзду новосілля не забарилося. Усе облаштувавши та розпакувавши коробки, ми затишно і по-домашньому відсвяткували цю важливу подію. А підсумувати переїзд та редизайн наша команда вирішила фотосесією у стінах по-новорічному прикрашеного «нового дому».
