День вишиванки – це день коли ми згадуємо своє коріння, традиції, історію. Це день національної пам’яті, ідентичності та єднання українців в усьому світі! Вишиванка – це гордість і символ нашого незалежного, самобутнього та незламного народу. І саме зараз як ніколи важливо дотримуватися національних традицій та передавати їх наступним поколінням.

Вишиванка здавна вважалася оберегом. Вишивальниці через орнаменти та візерунки намагалися зберегти здоров’я, щастя та благополуччя. А тому кожний її елемент наповнений глибоким символізмом: калина – символ безсмертя роду, хрести – духовності, ромби – родючості та добробуту, квадрати – балансу, гармонії і удачі, а маки – покликані захистити від зла і допомогти у здійсненні бажань.

Колектив Київського кабельного заводу «ЄВРОПАН» щиро вітає усіх співвітчизників з Днем вишиванки і бажає аби наш прекрасний національний одяг і надалі залишався оберегом для наших душ та тіл, надавав нам сил і зміцнював віру.

Електрика є невід’ємною складовою нашого повсякденного життя, а правильна організація електробезпеки – життєвонеобіхний захід. Впоратися з цим завданням допомагають різні апарати захисту. Сьогодні ми поговоримо про три з них і спробуємо розібратися у їх призначенні, будові, принципі дії та відмінностях, а також відповісти на питання чому саме ці пристрої необхідні у кожному домі і на кожному підприємстві.

Автоматичні вимикачі, пристрої захисного відключення та диференційні автомати – апарати добре відомі кожному електрику, проте багато споживачів плутають ці поняття та не розуміють відмінностей між ними. Однак для того, аби забезпечити надійний захист від ураження електричним струмом та вберегти своє житло від пожежі, а електроустаткування від поломок таки необхідно розібратися з цими поняттями.

Автоматичний вимикач

Автоматичний вимикач (автомат) – це комутаційний пристрій, що служить для захисту електромереж, кабелів, електроприладів та кінцевих споживачів від високої напруги і короткого замикання. Він забезпечує cтабільне надходження електричного струму в мережу при нормальних експлуатаційних умовах та його автоматичне вимкнення у разі виникнення аварійної ситуації. Механізм розчеплення контактів автоматичним вимикачем приводиться в дію одним з двох розчіплювачів: тепловим або електромагнітним.

Тепловий розчіплювач являє собою біметалеву пластину, виконану з двох видів металу з різними коефіцієнтами теплового розширення, яка нагрівається під дією струму, що по ній протікає. Товщина металу підібрана таким чином, що при номінальному струмі пластина не піддається тепловому розширенню, а під час протікання струму вищого за допустиме значення пластина починає згинатися доти, доки не розірве нерухомий і рухомий контакти. Час спрацювання залежить від величини струму, що протікає крізь автоматичний вимикач і може змінюватися від кількох секунд до години. При невеликих перевищеннях така затримка у часі не страшна, але якщо йдеться про коротке замикання, то реагувати необхідно швидко і призначений для цього електромагнітний розчіплювач.

Електромагнітний розчіплювач, на відміну від теплового, спрацьовує за мікросекунди. Він являє собою електромагнітну котушку оснащену соленоїдом з пружиною. У разі виникнення аварійної ситуації та значного перевищення струмом, що тече обмоткою соленоїда, заданого порогу, збільшується магнітний потік, який втягує соленоїд у котушку та розриває ланцюг. Розрив між контактами відбувається миттєво, але внаслідок цього може виникнути так звана електрична дуга, що нагріває контакти до високих температурних показників. Для її гасіння у прилад встановлюється дугогасна камера з металевих пластинок, а гази, що виникають під час горіння дуги виводяться через отвори в корпусі автомата. Залежно від чутливості миттєвого розчіплювача автоматичні вимикачі поділяються на типи B, C і D. Перші є найменш чутливими і використовуються для мереж де немає стрибків струму, другі – призначені для захисту електроустановок з невеликими пусковими струмами, а треті – застосовуються переважно у виробничих приміщеннях для електроустановок з великими пусковими струмами.

Загалом, існує велика кількість різновидів автоматичних вимикачів, що відрізняються родом струму (постійний і змінний), номінальним струмом, кількістю полюсів, наявністю струмообмеження та витримки часу розчіплювачем струму, видами розчіплювача, наявністю вільних контактів, габаритами, способом приєднання зовнішніх провідників, видом приводу тощо. Але зазвичай більшість моделей автоматів оснащені одночасно і електромагнітною котушкою для захисту від короткого замикання, і тепловим розчіплювачем для захисту від перевантажень електропроводки.

Завдяки цьому, автоматичні вимикачі надійно захищають електромережу від поломок і загоряння, а силові електроустановки та електроприлади від виходу з ладу. При цьому, слід пам’ятати, що звичайний автомат не захищає людину від ураження електричним струмом. Для цього існують інші прилади – диференційний вимикач та диференційний автомат.

Пристрій захисного відключення

Пристрій захисного відключення (ПЗВ) або диференційний вимикач – це швидкодіючий ефективний захисний вимикач призначений для автоматичного вимкнення живлення у разі наявності диференційного струму (струму витоку) в провідниках, які підводять електроенергію до електроустановки та захисту людей від ураження електричним струмом, а електричної проводки від загорання.

Для підключення системи ПЗВ використовуються два дроти: нуль та фаза. Пристрій зчитує струми, які через них проходять та контролює наявність різниці між цими струмами. Якщо номінал, що виходить через нуль дорівнює тому, що входить у фазу – все нормально і ПЗВ не зупиняє роботу мережі. Але якщо до пристрою надходить менше струму, ніж виходить з нульового провідника, це означає, що він десь витікає. У разі наявності незначної різниці величин струму фазного і нульового проводів, яка не впливає на безпеку людей ПЗВ також не блокує подачу живлення. А ось у випадку виникнення значної асиметрії вхідних та вихідних струмів в електромережі пристрій захисного відключення відключає подачу електроенергії.

Зазвичай ПЗВ налаштований на автоматичне спрацювання лише тоді, коли досягнуто певної різниці струмів. Це дозволяє уникнути непотрібних відключень та запобігати лише реально небезпечним ситуаціям.

За особливостями конструкції розрізняють електромеханічні та електричні ПЗВ. Перші не залежать від напруги живлення і спрацьовують навіть у тому випадку, коли відбувся обрив нульового дроту, а тому коштують дорожче. Другі при відсутності нейтралі не спрацьовують, а для виконання операції вимкнення потребують енергії від підконтрольної мережі або від зовнішнього джерела, вважаються менш надійними і застосовуються рідше.

За призначенням виділяють захисні ПЗВ зі струмом витоку 10 і 30 мА, призначені для захисту людей, та протипожежні ПЗВ зі струмом витоку 100 або 300 мА, що використовуються для захисту ввідного кабелю та лінії споживачів і не захищають людину від ураження струмом, а тому використовуються спільно з 30-міліамперовими установками.

Також ПЗВ розрізняють за чутливістю приладу до струму витоку (типу АС, А, В, S, G) та кількістю полюсів (2-полюсні для 1-фазних мереж 220 В та 4-полюсні для 3-фазних мереж 380 В).

ПЗВ зазвичай встановлюють для захисту місць найбільш небезпечних приєднань. Зокрема, електричних ланцюгів, що живлять приміщення з підвищеною вологістю (ванні кімнати, душові, сауни, басейни, кухні, підвали, гаражі тощо), розеткових мереж до яких підключаються побутові прилади та електроінструмент, а також пристроїв електроопалення та електроводонагрівання. Номінальний струм витоку захисного пристрою не повинен перевищувати 30 мА, а для особливо небезпечних місць (ванна кімната, душова, підвали) рекомендуються пристрої зі струмом витоку 10 мА. Час спрацювання автоматичного вимкнення усіх фаз аварійної ділянки електричного кола з моменту виникнення витоку струму становить близько 0,03-0,3 секунд (залежно від рівня струму витоку та типу ПЗВ). А найбільш популярні моделі захисного відключення спрацьовують приблизно за 0,1 секунди. За цей час людина може навіть не відчути удар струмом, а різні побутові пристрої не зіпсуються.

Сьогодні ПЗВ є обов’язковим складовим елементом будь-якої електроустановки промислового або соціально-побутового призначення. Ними в обов’язковому порядку обладнують усі ангари, гаражі та пересувні об’єкти (наприклад торгові фургони та павільйони громадського харчування). Витрати на встановлення ПЗВ значно менші можливих збитків: загибелі і травмування людей від ураження електричним струмом або пожеж, що можуть статися через несправності електропроводки або електрообладнання. Тому, враховуючи, що вартість ПЗВ не перевищує вартості звичайного побутового електроприладу, а можливі збитки обчислюються величезними сумами, потреба у якнайширшому застосуванні сучасних ПЗВ стає очевидною.

Як бачимо, ПЗВ забезпечують ефективний захист людини від можливого ураження електричним струмом внаслідок непрямого або прямого контакту з неізольованими струмопровідними елементами, а також попереджають виникнення пожеж внаслідок пошкодження ізоляції електропроводки. При цьому слід пам’ятати, що пристрої захисного відключення ніяк не захищають електричну мережу від перевантаження та коротких замикань і самі потребують захисту від цих факторів. А тому найчастіше встановлюються у зв’язці з автоматичним вимикачем, який і забезпечує ПЗВ необхідний захист.

Диференційний автомат

Диференційний автомат  або дифавтомат – це сучасний універсальний прилад, що фактично являє собою автоматичний вимикач і пристрій захисного відключення в одному корпусі. Його повна і правильна назва – диференційний автоматичний вимикач з вбудованим захистом від надструмів. Він спрацьовує як при перевантаженнях і коротких замиканнях, так і при наявності витоку струму, а тому є засобом комплексного захисту.

Дифавтомат оснащений диференційним трансформатором струму, що реагує на виток струму, тепловим розчіплювачем, який відповідає за відключення електромережі при перевантаженні і електромагнітним розчіплювачем, який миттєво відключає пристрій при виникненні коротких замикань, захищаючи тим самим і проводку, і сам прилад.

Дифавтомати класифікують за кількістю полюсів та типом мережі, номінальним значенням робочого струму та ступенем чутливості, струмом витоку і типом струму витоку, різновидом захисту, часом відключення, можливістю регулювання диференційного струму відключення та іншими параметрами. Власне, все сказане про автоматичні вимикачі та ПЗВ актуальне і для дифавтоматів, але давайте ці характеристики трохи деталізуємо.

За типом контрольованої електромережі диференційні автомати бувають однофазними з напругою 220 В і трьома клемами підключення та трифазними з напругою 380 В і чотирма клемами підключення.

За номінальним значенням робочого струму доступні прилади на 10А, 16А, 20А, 25А, 32А, 40А.

За параметром перевищення номінального струму після якого відбувається миттєве розмикання ланцюга розрізняють дифавтомати типів:

– В – струм спрацювання перевищує номінальний в 3-5 разів (підходять для ланцюгів освітлення та інших навантажень, де немає стрибків струму під час пуску);

– С – струм спрацювання перевищує номінальний в 5-10 разів (підходить для освітлення та розеток куди вмикаються побутові прилади);

– D – струм спрацювання перевищує номінальний в 10-20 разів (використовують для підключення свердловинних насосів, кондиціонерів, точильних верстатів та іншого потужного обладнання з електромоторами).

За струмом витоку, що викликає спрацювання захисту найбільш поширеними є прилади з чутливістю 10 мА та 30 мА. Останні використовуються частіше, оскільки більш чутливі пристрої можуть видавати помилкові спрацьовування при зношеній електропроводці і великій кількості підключених приладів. А дифавтомати з чутливістю 10 мА вважаються оптимальними для місць з підвищеною вологістю.

За типом витоку струму розрізняють дифавтомати:

типу АС – контролюють синусоїдальний змінний струм витоку;

типу А – реагують на синусоїдальний змінний і пульсовий постійний диференційний струм, що важливо для захисту цифрового електронного обладнання;

типу В – реагує на змінний, постійний а також випрямлений диференційний струм.

За часом спрацьовування дифавтомати бувають:

– миттєвої дії, що спрацьовують за соті частки секунди та відключають увесь ланцюг;

– селективного типу зі збільшеним часом спрацьовування та більшими аварійними струмами. Це дифавтомати типу S (з витримкою часу вимкнення 200-300 мс) та типу G (з витримкою часу 60-80 мс). Вони використовуються для захисту проводки від загорання (внаслідок пошкодження ізоляції), і, за рахунок подовженого часу відключення, спрацьовують в останню чергу. А основна перевага селективних пристроїв полягає у тому, що вони можуть розпізнавати місце витоку і знеструмлювати тільки проблемну частину електричного кола.

Ще один цікавий параметр – номінальна відключаюча здатність дифавтомату. Вона характеризує струм короткого замикання, який здатен витримати пристрій без порушення працездатності. Чим вище його значення, тим більша ймовірність того, що після усунення пошкодження в мережі дифавтомат залишиться працездатним. Нині найпоширенішими моделями є прилади 6000 А. Моделі 3000 А та 4500 А на сьогоднішній день майже не використовуються, а прилади 10000 А обирають для місць з близьким розташуванням до живильної підстанції.

За внутрішнім оснащенням розрізняють електромеханічні та електронні дифавтомати. Так само як ПЗВ, електромеханічні дифавтомати вважаються більш надійними і не вимагають для роботи зовнішнього живлення, а електронні пристрої мають більш стабільні параметри, але для нормальної роботи потребують стабільного живлення.

Отже, підсумовуючи усе вищезазначене, можна повторити, що дифавтомати поєднують у собі властивості ПЗВ і автоматичних вимикачів та призначені для захисту людини від удару електричним струмом, а систем і устаткування – від стрибків напруги та коротких замикань.

Встановлюють дифавтомати у розподільних електричних щитах в квартирах, офісах, приватних будинках, виробничих та комерційних приміщеннях тощо. З їх допомогою найчастіше захищають групові розеткові лінії у місцях з потужним навантаженням, підвищеною вологістю, ризиком перевантаження мережі та наявністю апаратури чутливої до параметрів мережі живлення. Особливо такий захист актуальний для електричних ланцюгів, що живлять ванні кімнати з бойлером і пральною машиною та кухні з електроплитою і посудомийкою. Також часто під окремий дифавтомат підключають потужні побутові прилади: водонагрівачі, електроплити або кондиціонери.

Задля економії коштів нерідко практикується установка одного дифавтомата на вводі в квартиру, будинок чи офіс. Втім, недоліком цієї схеми підключення є знеструмлення усіх ліній при неполадках лише в одній з них. Тому доцільнішим вважається підключення диференційних автоматів до розподільних ліній групової мережі, а не на вводі. У цьому випадку буде відключатися лише пошкоджена лінія, а інші лінії будуть продовжувати працювати. Установка дифавтоматів у групових лініях забезпечує високу надійність захисту і безперебійність електропостачання, але з фінансової точки зору є затратнішою.

Замість післямови

Підсумовуючи усе вищевикладене можемо зробити висновки, що звичайний автомат встановлюють для захисту мережі і електроустаткування від надструмів, пристрій захисного відключення – для захисту людини від ураження електричним струмом і приміщень від пожежі, а диференційний автомат слугує і для захисту від удару струмом, і для захисту від перевантажень мережі та короткого замикання. А тому рішення ПЗВ + автомат або дифавтомат з точки зору захисту є рівнозначними і чинні норми та правила не містять жорстких вимог щодо їх використання. Хоча безумовно існують параметри та критерії на які варто звернути увагу при виборі найбільш підходящого варіанту захисту і про них ми поговоримо у наступній публікації.

Серія Unica New компанії Schneider Electric – це модернізована лінійка електрофурнітури з широким спектром функцій та унікальним дизайном у різноманітній палітрі кольорів та текстур, що гармоніює з будь-яким інтер’єром і надає йому вишуканості. Нові кольори, матеріали, оновлені форми у поєднані з високою функціональністю, максимальною простотою встановлення та готовими рішеннями для розумного дому ідеально пасуватимуть як до житлових приміщень, так і до інтер’єрів офісів і адміністративних будівель, виконаних у різних стилях.

Розетки та вимикачі Unica New представлені двома варіантами дизайну рамок: Unica Studio та Unica Pure. А родзинкою серії є їх текстурне та кольорове розмаїття.

Рамки Unica Studio – це моделі квадратної форми з заокругленими кутами й великою квадратною клавішею, виготовлені з трьох різних матеріалів і текстур: Studio, Studio Color і Studio Metal.

Unica Studio – це монолітні рамки у 4 основних кольорах: білому, бежевому, антрацит і алюміній, призначені для сучасних та класичних інтер’єрів. Клавіші також доступні у чотирьох класичних кольорах, що дозволяє поєднувати кожну рамку з механізмами певного кольору.

Unica Studio Color – це 9 стриманих та динамічних відтінків, які можна підібрати до будь-яких меблів чи шпалер. Рамки складаються з передньої кольорової і задньої (білої, бежевої або антрацитової) панелей, що вдало поєднуються між собою і дають простір для творчості.

Unica Studio Metal – це витончена елегантність з металевою поверхнею у 5 унікальних кольорах (бронза, нікель, хром, золото та мідь). Рамки Studio Metal ідеально пасують для оформлення стильних приміщень. Їх текстура не має аналогів, вона шорстка та виконана способом гранульованого карбування. На такій поверхні не залишаються подряпини та відбитки пальців, а дотик залишає незабутні відчуття. Задню панель рамок виконано у двох варіантах – білому та антрацит.

Рамки Unica Studio ідеально пасують до класичних світлих стін, дозволяють створювати виразні та яскраві акценти в темних та монохромних приміщеннях і додають інтер’єру стилю та затишку.

Інший різновид рамок оновленої серії – Unica Pure. Це розкішні рамки квадратної форми з гострими кутами виконані з натурального каменю, дерева, каучуку, металу та скла. Асортимент виробів покликаний створити справді витончену атмосферу та додати приміщенням неповторного шарму. Задня панель рамок Unica Pure також виконана у двох кольорах – білому та антрацит і дозволяє створювати ефектні поєднання.

Оновлена серія Unica New вирізняється не лише примітними дизайнерськими елементами, а й інноваційним функціоналом. Вона виконана з урахуванням потреб електриків і дизайнерів. Доступні кнопки фіксаторів, розетки зі швидкозатискними клемами, додаткове місце для проводки, модульна конструкція переважної більшості моделей, сумісність з попередніми версіями Unica, а також новий розмір задньої частини панелі, що дозволив фіксувати механізми безпосередньо на кабель-канал, – усі ці інноваційні переваги суттєво полегшили та пришвидшили встановлення електроустановчих виробів та відкрили перед фахівцями та користувачами нові можливості.

Unica New – це унікальні супорти, модульні вимикачі та розетки, а також широкий діапазон механізмів (як з супортом, так і без нього) і аксесуарів.

До механізмів без супорта відносяться модулі вимикачів, перемикачів, розеток, термостати, таймери, датчики руху, терморегулятори, індикатори для приміщень тощо. Вони можуть монтуватися в двомодульний, тримодульний та чотиримодульний супорт, що постачається окремо, а серія Unica New – єдина колекція, в якій можлива подібна установка. Для цього передбачені рамки відповідного формату.

Нова конструкція супортів має:

• більші розміри й жорсткість, що забезпечують додаткову міцність та надійне кріплення механізмів;
• отвори для болтів, що дозволяють обертати супорт у будь-якому напрямку аби скорегувати положення установлювальних коробок;
• систему «хвіст ластівки», що дозволяє вирівнювати механізми один щодо одного;
• а також інтуїтивно зрозумілу форму отворів.

Оновлена лінійка вимикачів вирізняється різноманіттям та варіативністю виконання. Тут представлені вимикачі з підсвічуванням, кнопкові вимикачі, перемикачі, перехресні перемикачі, двополюсні вимикачі, термостати, світлорегулятори, терморегулятори теплої підлоги, таймери, датчики руху, вимикачі для жалюзі та компактні карткові вимикачі. Прилади забезпечать приємну домашню атмосферу, високий рівень енергоефективності, зручності та безпеки.

Розетки серії Unica New – це:

• зменшена глибина встановлення і відповідно додатковий простір для прокладання проводки;
• швидкозатискні клеми та кольорові затискачі для швидкого встановлення і надійного кріплення,
• великий діаметр отворів кабельних входів та конусоподібна форма задля легкого введення навіть грубих кабелів,
• помітні канавки для простого зняття механізмів з супорта та демонтажу лицьової панелі,
• вбудовані шторки для захисту від випадкового дотику і потрапляння сторонніх предметів.

Серія охоплює усі типи розеток одинарні, подвійні і багатопостові та передбачає механізми підключення для кожного типу розеток домашнього чи промислового використання: силових, комп’ютерних, телекомунікаційних, USB, RJ45, TV, TV/FM тощо. А спеціальні розробки для офісів, комерційних та адміністративних будівель, лікарень і готелів виготовлені з урахуванням специфічних вимог до електроустановочних виробів ідеально підходять для використання у зазначених сферах.

Unica New – це покращена конструкція системи кріплення механізмів на супорті, електрична схема вказана на задній панелі механізму, продумані рішення та швидкий і зручний монтаж. Серія забезпечує усі основні функції комфорту, пропонує широкий вибір оправ і довершений стиль та поєднує сучасний дизайн і передові технології, здатні задовольнити навіть найвибагливішого клієнта.

Замовити розетки та вимикачі Unica New за найкращими цінами у офіційного дистриб’ютора Ви можете за телефонами: +38 (044) 501-28-55, +38 (050) 501-28-55.

Шановні співвітчизники, щиро вітаємо усіх вас зі світлим святом Воскресіння Христового! Нехай воно наповнить серця кожного з нас почуттями віри та надії, принесе здоров’я та добробут, подарує спокій і мир. Нехай Великодні дзвони приносять лише благі вісті, а духмяні паски і писанки наповнюють оселі родинним затишком.

Великдень – це свято безмежної віри, віри у те що можливо все. Тож не переставаймо вірити і з цією вірою долати усі труднощі.

Хай Господь береже вас і ваших рідних, зігріває своїм теплом та надає сил.

Христос Воскрес!

Електричні проводи для повітряних ліній електропередачі є одним з найважливіших компонентів ЛЕП. Вони слугують для передачі електричного струму і повинні володіти високою електропровідністю та механічною міцністю аби протистояти атмосферним впливам і наявним у повітрі шкідливим домішкам.

Проводи для повітряних ліній електропередачі поділяють на два класи: неізольовані та ізольовані. Вони можуть бути виконані з одного або двох видів металу у вигляді багатодротових і однодротових провідників. Однодротові проводи зазвичай виготовляють з алюмінію, міді і сталі невеликих перерізів та застосовують тільки для будівництва трас низької напруги. Багатодротові проводи виконують з алюмінію, сталі, бронзи, міді та сплавів на основі алюмінію або міді. Їх скручують з кількох дротів (іноді навіть десятків дротів), один з яких основний, а навколо нього скручуються усі наступні витки дротів. Причому кожний наступний виток накручується у протилежному напрямку. Така конструкція забезпечує багатодротовим проводам значно вищу гнучкість, триваліший строк експлуатації і дозволяє використовувати їх для облаштування повітряних мереж електропередачі.

Неізольовані «голі» проводи

Неізольовані проводи призначені в основному для повітряних ліній електропередачі, а також для антенних пристроїв і електрифікації енергозалежного транспорту: тролейбусів, трамваїв, метрополітену та залізниці.

Такі проводи ізольовані від землі за допомогою фарфорових, скляних та інших ізоляторів, до яких вони кріпляться, а відстань між неізольованими проводами залежить від напруги, що передається.

На сьогоднішній день найпоширенішим матеріалом для повітряних провідників є алюміній (звичайний або армований сталлю чи композитними матеріалами). Алюміній замінив популярну в минулому мідь через набагато нижчу вартість і меншу вагу порівняно з мідним провідником такого ж опору. Менша вага дозволила знизити навантаження на опори електромереж та збільшити відстань прольотів між ними, і відповідно, зменшити витрати та час на будівництво. Крім того нині мідь вважається дефіцитним металом і тому в якості матеріалу для протяжних повітряних ліній електропередачі практично не застосовується, а використовується переважно для розподілу середньої напруги, у контактній мережі для низьковольтних з’єднань із приміщеннями споживачів та для заземлення.

Алюміній характеризується хорошою провідністю, малою вагою, низькою вартістю, стійкістю до корозії та атмосферних впливів. І саме цей метал сьогодні відповідає за передачу електроенергії на тисячі кілометрів у різних країнах світу. При цьому він має меншу гнучкість і доволі малу стійкість до механічних навантажень, що перешкоджає значному натягуванню алюмінієвих проводів і не дозволяє повністю використати їх невелику вагу для збільшення прольоту лінії, і відповідно, суттєвого здешевлення.

Для підвищення механічної міцності та збільшення гнучкості алюмінієві проводи виготовляють переважно багатодротовими із твердотянутих дротів, а щоб уникнути значного їх провисання – зменшують відстань між опорами, що у свою чергу призводить до здорожчання лінії. Тому повністю алюмінієві проводи (А) використовують переважно у сільській місцевості та місцевих мережах з короткими прольотами напругою до 35 кВ. А у разі прокладання поблизу морських узбережь, солоних озер і хімічних підприємств, алюмінієві провідники захищають від корозії заповнюючи міждротяний простір нейтральним мастилом.

У місцях де необхідна більша несуча здатність використовують проводи з алюмінієвого сплаву. В даний час найбільше застосування знайшли сталеалюмінієві проводи (АС). Вони місять суцільний або багатожильний сталевий сердечник поверх якого накладаються один або декілька спіральних витків алюмінієвого дроту. Алюмінієва частина проводу відповідає за передачу струму, а сталевий дріт додає міцності конструкції, допомагаючи витримувати вагу провідника і дозволяє застосовувати підвищене натягування. Сталь також менше піддається деформації під впливом механічних чинників, наприклад вітру чи льоду, та має нижчий коефіцієнт теплового розширення, дозволяючи проводу зберігати початкову форму при нагріванні та інших навантаженнях і значно менше провисати, ніж повністю алюмінієві провідники. Сталеалюмінієві проводи доступні в широкому діапазоні вмісту сталі – від 6% до 40%. Проводи з більшим вмістом сталі використовуються там, де потрібна вища механічна міцність: для великих прольотів при перетині річок або інженерних споруд, а також у місцях де товщина шару ожеледиці перевищує 20 мм. А проводи полегшеної конструкції застосовують в районах, де товщина шару ожеледиці менша 20 мм.

Розрізняють кілька різновидів сталеалюмінієвих проводів: вони можуть бути виконані з сердечником зі сталевих оцинкованих дротів (АСАС), сердечником, ізольованим поліетиленовою плівкою (АСК), з заповненням сталевого сердечника (АСКС) або усіх міждротових частин проводу (АСКП) нагрівостійким мастилом, що протистоїть корозії і дозволяє використовувати такі модифікації для прокладання на узбережжі морів, солоних озер та у промислових районах із забрудненим повітрям. А наявність літери «п» у маркуванні позначає провід підвищеної механічної міцності.

Для покращення якісних характеристик алюмінію до його складу також нерідко вводять кремній, магній та залізо, отримуючи алюмінієвий сплав, що характеризується великою механічною міцністю і корозійною стійкістю та дозволяє застосовувати провід у більш екстремальних умовах, ніж провід без домішок.

Існує також алюмінієвий провід з композитним сердечником з вуглецевого волокна. Він суттєво легший і міцніший у порівнянні зі сталеалюмінієвим та має значно нижчий коефіцієнт теплового розширення. Це дозволяє проводу працювати при значно вищій температурі без надмірного провисання, збільшує робочу температуру до 180°C та провідність приблизно на 30%. А також дозволяє використовувати при конструкції виробу на 28% більше алюмінію без збільшення діаметра та загальної ваги проводу, що забезпечує менші втрати енергії лінії приблизно на 25-40% у порівнянні з іншими провідниками такого ж діаметру та ваги. При усіх своїх перевагах, такий провід, порівняно з сталеалюмінієвим, має доволі високу вартість, меншу осьову жорсткість, а тому більше провисає під навантаженням льоду, схильний до пошкодження поверхні, має мінімальний радіус вигину, що вимагає особливої обережності під час монтажу, а також потребує використання спеціальної арматури та обладнання.

У минулому столітті на окремих лініях у якості провідників також використовувалися оцинкована сталь, залізо, бронза та сталебронза. Їх застосовували у випадках коли необхідно було поєднати високу механічну міцність з гарною електропровідністю. Проте зараз такі вироби використовуються доволі рідко. Приміром, повністю сталеві проводи, попри свою високу механічну міцність, мають значну вагу, схильні до корозії і не підходять для ефективної передачі електроенергії через низьку провідність і високий опір сталі, а залізні – схильні до корозіїі і теж характеризуються великою вагою. Тому застосовуються зазначені провідники при передачі невеликих потужностей на короткі відстані у місцевих мережах напругою до 10 кВ або при перетині лініями електропередачі водних просторів чи урвищ.

Бронзові та сталебронзові проводи призначені для ліній електропередачі, де провідники мають відзначатися високою механічною міцністю й електропровідністю, наприклад на ділянках зі збільшеною відстанню між опорами при переходах через річки, яри та інші перешкоди. При цьому їх застосування порівняно зі сталеалюмінієвими проводами вважається мало виправданим, оскільки маса бронзового дроту приблизно в 3,3 рази більше алюмінієвого, а питомий електричний опір менший лише у 1,4 рази порівняно з алюмінієвим. Лінії електропередачі, що використовують перераховані метали, піддаються значному навантаженню, а тому потребують застосування особливих технологій для їх розміщення.

Тож, з огляду на усе вищезазначене, найбільш поширеними неізольованими проводами для повітряних ліній електропередачі в даний час є сталеалюмінієві проводи.

Самонесучі ізольовані проводи

Прискорені темпи електрифікації у ХХ столітті з одного боку та простота виготовлення «голих» проводів з іншого привели до цілковитого панування неізольованих провідників у повітряних лініях електропередачі. Проте в процесі експлуатації виявилися їх слабкі сторони: сильні пориви вітру призводили до перехрещування проводів та коротких замикань, мокрий сніг та льодова кірка, налипаючи на провідники нерідко спричиняли їх обрив та небезпеку ураження електричним струмом і у підсумку часто залишали споживачів без світла та наражали на небезпеку. З огляду на це постала потреба у розробці нових рішень з досконалішими технічними характеристиками та вищим рівнем безпеки.

Таким рішенням стали самонесучі ізольовані проводи (СІП). Вперше вони з’явилися у Франції та Фінляндії у 50-х – 60-х років ХХ ст. Французькі і фінські розробки запропонували систему, що складається з трьох ізольованих фазних провідників, скручених в єдиний джгут та одного несучого нейтрального провідника з ізоляцією виконаною з поліетилену низької щільності (LDPE) або зшитого поліетилену (XLPE). Відмінність між цими системами полягає в тому, що фінська конструкція містить неізольований несучий нейтральний провідник, а у французькій версії нульовий провід ізольований так само як усі фазні провідники. Обидві конструкції самонесучих проводів знайшли широке застосування у різних країнах світу і у вітчизняній класифікації отримали назву СІП-1 та СІП-2.

Ізольовані фазні жили СІП-1 виготовлені з алюмінію та скручені навколо нейтралі, а сама несуча нейтраль без ізоляції виконана з алюмінію або його сплаву зі сталевим сердечником та служить для підвіски джгута і несе на собі все навантаження від натягу і механічної дії зовнішніх факторів.

Конструкція СІП-2 відрізняється наявністю ізоляції на нульовому дроті, що запобігає корозії і дозволяє використовувати провід у тропічному кліматі, прибережних морських районах та хімічно активних середовищах. Водночас це призводить до великого навантаження на ізоляцію нульового провідника і для його мінімізації при прокладанні трас зазвичай вдаються до зменшення анкерних прольотів.

У 80-х роках ХХ ст. у Німеччині та Швеції було розроблено іншу конструкцію СІП, що теж використовувала ізольовані та скручені в джгут три фазні і один нейтральний провідник, але без виділення несучого елемента. Система стала відомою під назвою СІП-4. Усі її чотири провідника однаково навантажені під напругою й виконують несучу функцію, а ізоляція виконана за допомогою термопластичного світлостабілізованого поліетилену.

Такий же провід, але ізольований за допомогою зшитого світлостабілізованого поліетилену отримав назву СІП-5. Вказаний ізоляційний матеріал має підвищену стійкість до низьких температур, високу температуру плавлення та дозволяє підвищити робочу температуру проводу до 30%.

У магістралях і відгалуженнях до споживачів рекомендується використовувати проводи з нейтральними носіями. А СІП-4 та СІП-5 застосовують для створення відгалужень до житлових будинків і прокладання вздовж фасадів та стін.

Останнім конструктивним виконанням проводів СІП є самонесучий високовольтний провід СІП-3. На відміну від вищевказаних марок, цей провід застосовується у мережах номінальною напругою 20 кВ та 35 кВ та є одножильним. В центрі його конструкції знаходиться сталевий несучий дріт оточений струмопровідними алюмінієвими жилами, а ізоляція виконана зі зшитого поліетилену.

Як бачимо, проводи СІП мають 5 типів конструктивного виконання і кожен з них знайшов активне застосування у всіх країнах світу.

Експлуатація СІП швидко показала, що нові системи за технічними характеристиками у кілька разів перевершують традиційні повітряні лінії електропередачі і при цьому збільшують затрати на виробництво не більше ніж на 20%. Нині самонесучі ізольовані проводи поступово заміняють традиційні «голі» провідники у повітряних лініях електропередачі напругою 0,6/1,0 кВ та 20/35 кВ і застосовуються для передачі електроенергії як у магістральних повітряних лініях, так і у відгалуженнях до вводів у будівлі та господарські споруди.

Переваги СІП

Серед беззаперечних переваг СІП варто відзначити наступні.

Легкість і простота їх монтажу, що не вимагає важкої техніки, складного обладнання, використання ізоляторів та дорогих траверсів, встановлення нових опор та вирубування широкої просіки. Виконується в короткі терміни і потребує менше кріплень. Проводи СІП можна використовувати на менших відстанях від лінії електропередачі до споруди та кріпити до фасадів будинків.

Безпечна експлуатація та зниження ризику ураження електричним струмом. Усі струмопровідні частини проводів СІП є ізольованими, а тому будь-який випадковий контакт з ними не становить загрози життю та здоров’ю людей. Спеціальна арматура забезпечує можливість монтажу і проведення технічних робіт з СІП під напругою без відключення лінії та енергопостачання для споживачів і при цьому гарантує безпеку персоналу.

У разі аварії на лінії (обриву проводів чи руйнуванні зчіпної арматури) площа неізольованих ділянок проводу, що знаходяться під напругою буде мінімальною, а отже, і вірогідність ураження електричним струмом теж буде в рази меншою. Досвід країн, що вже широко використовують СІП, показав, що масове впровадження ізольованих повітряних ліній призводить до суттєвого зниження нещасних випадків спричинених ураженням електричним струмом.

Надійність та високий рівень пожежної безпеки. Наявність ізоляції створює захист від короткого замикання при контакті між проводами та забезпечує відсутність іскріння через падіння на лінію сторонніх предметів, а відтак сприяє зменшенню загальної кількості аварійних відключень та підвищує рівень пожежної безпеки.

Низькі витрати на обслуговування. Використання проводів СІП виключає більшість поломок і аварій характерних для неізольованих ліній (короткі замикання, обрив проводів тощо), а також усувають необхідність проведення періодичної підтяжки проводів, заміни ізоляторів, обрізання гілок дерев. Лінії СІП мають значно вищу механічну стійність, що мінімізує вірогідність обриву та дозволяє їм витримувати більші навантаження під час обмерзання, стихійних лих, сильних вітрів, падіння дерев та аварій на транспорті.

Краща стійкість до погодних умов: вітрових навантажень, ожеледиці та сонячної радіації. Поверхня поліетилену значно менш схильна до налипання мокрого снігу та забезпечує здатність безперебійної роботи СІП навіть в агресивних кліматичних і хімічних умовах.

Можливість паралельного прокладання СІП з іншими проводами.

Економічна ефективність завдяки мінімізації крадіжок електроенергії через незаконні підключення. І хоч самонесучі проводи не забезпечують 100% захисту від несанкціонованих підключень, проте саме вони в усьому світі визнані як оптимальний компроміс між вартістю та захищеністю, що при застосуванні мінімальних заходів контролю, дозволяє значно скоротити число незаконних підключень.

Зменшення енерговтрат лінії, що забезпечується низьким рівнем реактивного опору ізольованого провідника. Нині лінії електропередачі в Україні часто залишаються на радянському рівні і ніхто точно не знає скільки втрачається енергії в результаті витоків в зношених ізоляторах, у разі контакту неізольованих проводів з гілками дерев чи на нагрів в місцях з’єднання дротів. Наявність ізоляції у проводах СІП виключає усі ці втрати, підвісна арматура створює додаткову ізоляцію між пучком дротів і конструкціями опор, а використання якісної сполучної арматури гарантує стабільність електричних з’єднань впродовж усього терміну служби лінії.

Довговічність. Завдяки наявності ізоляційного покриття жил, СІП мають високу корозійну та механічну зносостійкість, а термін їх служби становить не менше 40 років.

Естетичність. Лінії електропередачі виконані СІП виглядають значно привабливіше, ніж застарілі оголені проводи, що особливо помітно в умовах міської забудови.

Антивандальність. Самонесучі ізольовані проводи не піддаються вторинній переробці, а тому їх майже не зрізають з метою наживи.

Усі ці переваги дозволяють заощадити до 80% трудових і матеріальних витрат пов’язаних з монтажем, експлуатацією та обслуговуванням ізольованих ліній електропередачі та кардинально скоротити кількість обслуговуючого персоналу. Самонесучі проводи забезпечують надійність і безперебійне енергозабезпечення споживачів та приблизно в 3 рази знижують втрати енергії порівняно зі звичайними проводами на ізоляторах. За показниками надійності та захищеності від аварій ізольовані повітряні лінії часто прирівнюють до кабельних, при цьому затрати на їх будівництво залишаються значно меншими ніж при прокладенні кабелів. А тому планова заміна неізольованих проводів на СІП залишається пріоритетним напрямком модернізації існуючих повітряних ліній електропередачі, що при комплексному та кваліфікованому підході дозволить перетворити зазначені переваги самонесучих ізольованих проводів в істотну економію коштів.

Загальновідомо, що ремонт або первинний монтаж жодної електропроводки не може обійтись без використання значної кількості установочних коробок. Ці прилади призначені для монтажу електроустановочних виробів всередині стін та надійної фіксації розеток і вимикачів в підготовленому отворі. Вони є невід’ємним компонентом системи електропостачання, а їх правильний вибір та установка дозволяють зменшити ймовірність виникнення коротких замикань і вберегти будівлю від пожежі! Тож до вибору цього важливого пристрою варто поставитися з повною відповідальністю.

Німецька компанія OBO Bettermann, один з провідних виробників деталей для сучасних монтажних і кріпильних технологій, нещодавно повністю оновила свою лінійку установочних монтажних коробок для суцільних і порожнистих стін, максимально оптимізувавши деталі та кріпильні елементи з урахуванням потреб монтажників.

Розрізняють два основних види конструкції установочних коробок: для суцільних твердих поверхонь (цегла, бетон, газобетон, піноблоки) та для порожнистих стін і перегородок (гіпсокартон, ДСП, фальш-панелі).

Монтажні коробки OBO Bettermann для прихованого монтажу в суцільних стінах

Установочні коробки для суцільних цегляних та бетонних стін зазвичай мають доволі просту конструкцію, що являє собою полий кожух з місцем для підключення електроустановочних виробів та розгалуження проводів, а їх встановлення передбачає використання гіпсового розчину.

Компанія OBO Bettermann подбала про вдосконалення відомої конструкції, значно спростивши та прискоривши монтаж приладів. Серед удосконалень зазначеної серії передусім варто відзначити новий з’єднувальний штуцер з байонетним кріпленням. Він дозволяє за допомого лише одного обертального руху міцно з’єднати між собою кілька установочних коробок в ряд та надійно зафіксувати їх всередині стіни, що забезпечує максимальну зручність і швидкість встановлення. З OBO Bettermann вертикальне або горизонтальне з’єднання одинарних модульних елементів більше не проблема!

Також усі типові кабельні вводи в оновлених коробках для суцільних стін оснащені:

– спеціальними промаркованими формами для фіксації гофротруб;

– вводами для кабелів та проводів з маркуванням;

– чотирма різьбовими гніздами з трьома отворами для точного розташування і фіксації пристрою, що дозволяє легко вирівняти розеточний модуль як по вертикалі, так і по горизонталі;

– контуром отвору кабельних вводів, що дозволяє легко підготувати їх для роботи за допомогою викрутки або ножа.

А герметичні повітронепроникні моделі виконані зі спеціальними мембранними вводами з термопластичного еластомера (ТРЕ), що забезпечує просте введення кабелів, проводів і труб без використання додаткового інструменту.

Зазначені вдосконалення вдало доповнюються широким асортиментом аксесуарів та елементів кріплення. Серед яких варто відзначити вирівнююче кільце, сигнальні кришки, кільце фіксації та байонетний затвор з заглушкою.

Наявність значної кількості різноманітних варіантів виконання установочних коробок OBO Bettermann дозволяє підібрати оптимальне рішення для будь-якого завдання.

Монтажні коробки OBO Bettermann для порожнистих стін

Установочні коробки для порожнистих стін або перегородок, найчастіше гіпсокартонних, мають додатковий елемент кріплення. Їх встановлення здійснюється без застосування гіпсового розчину, а фіксація у стіні відбувається саме завдяки спеціальним елементам кріплення та прижимним механізмам.  Під час встановлення в отвір гіпсокартону чи перегородки такі коробки впираються в стіну, а рівномірне затягування болтів надійно утримує їх в отворі.

Нова лінійка установочних коробок для порожнистих стін OBO Bettermann передбачає багато варіантів виконання, а основними перевагами серії є:

– маркування кабельних та трубних вводів;

– з’єднувальні штуцери з більшим об’ємом, що полегшують прокладку проводів між коробками;

– різьбові гнізда 2×3 для гарантовано точного кріплення пристроїв;

– кабельні вводи з контуром отвору під наконечник викрутки у стандартних коробках, що максимально спрощує відкривання вводів та запобігає їх сповзанню;

– мембранні вводи з еластомера (TPE) у герметичних моделях, що дозволяють здійснювати введення кабелів, проводів та труб взагалі без використання інструменту.

Усі моделі установочних коробок для порожнистих стін оснащені високоякісними кріпильними елементами, що відмінно підходять для тонкого облицювання і можуть використовуватися навіть при товщині обшивки від 0,2 мм та у скляних пластинах.

Широкий вибір варіантів виконання

Обидва різновиди установочних коробок (для суцільних і порожнистих стін) випускаються як з типовими кабельними вводами, так і з мембранними кабельними водами з еластомера. І відповідно виготовляються у двох варіантах: стандартному та герметичному. Останній перешкоджає проникненню повітряних потоків між цегляною кладкою і житловим приміщенням, виключає тепловтрати та особливо добре підходить для кладки з наскрізними порожнинами.

Монтажні коробки OBO Bettermann для прихованої установки випускаються у вигляді коробок для пристроїв, коробок для підключення пристроїв, коробок для електроніки та коробок для настінних розеток.

Широкий асортимент виробів дозволяє обрати:

– класичні установочні коробки з монтажною глибиною 46-47 мм, ідеальні для встановлення розеток та вимикачів в тонких стінах;

– коробки для порожнистих стін глибиною 35 мм призначені для тонких стін з невеликою щільністю;

– монтажно-з’єднувальні коробки з додатковим простором для клем;

– монтажні коробки для встановлення електроніки з додатковим простором для підключення кабелів та електронних компонентів;

– коробки у подвійному виконанні зі збільшеним монтажним простором, додатковим простором для клем, а також численними вводами для труб – ідеальні для монтажу мультимедійних приладів;

– монтажні коробки з накладними штифтами для швидкого кріплення у м’яких стінах;

– коробки для прихованого монтажу електроніки з додатковим простором для встановлення компонентів, резервним місцем для проводів та численними вводами;

– а також коробки для виводу з стін – малогабаритні, оптимізованої форми зі збільшеним простором для прокладання кабелю та овальним отвором, призначені для використання у місцях, де потрібен лише один провід.

OBO Bettermann – ідеальний вибір для ефективної роботи

Вже понад століття OBO Bettermann невтомно працює задля полегшення установки електротехнічних виробів на будівельних майданчиках всього світу. Інноваційні особливості їх продукції спрощують монтаж кабелів, проводів та труб, полегшуючи таким чином виконання робіт в будь-якому місці монтажу.

Усі варіанти установочних коробок OBO Bettermann містять грамотні і продумані компоненти, забезпечують максимальну зручність і швидкість встановлення та є ідеальним рішенням для будь-яких монтажних задач.

Нові коробки для прихованого монтажу OBO Bettermann – це новий дизайн, орієнтований на комфортну роботу, численні функції, продумані деталі, розширений асортимент, а також великий вибір аксесуарів та елементів кріплення. Замовити установочні короби OBO Bettermann за найкращими цінами Ви можете за телефонами: +38 (044) 501-28-55, +38 (050) 501-28-55.

Розподільні коробки – це незамінний елемент при проведенні електромонтажних робіт для з’єднання електропроводки та захисту цих з’єднань від зовнішніх факторів (вологи, пилу та бруду). Вони використовуються як усередині приміщень, так і ззовні та служать місцем для створення захищених точок комутації.

Розподільні коробки OBO Bettermann відомі кожному монтажнику та будівельнику. Їх відрізняють різноманітність рішень, висока якість, надійність та помірна ціна. Ряд переваг, пов’язаних з конструкцією коробок, доповнюється спеціальними властивостями матеріалу виготовлення: стійкого до займання термопласту, поліпропілену, а також особливо міцного поліпропілену, армованого скловолокном. Зазначені матеріали не містять галогенів, тому вони підходять для монтажу не лише на промислових та індустріальних об’єктах, а й у житлових приміщеннях.

OBO Bettermann випускає монтажні коробки у широкому асортименті: класичні рішення серії A, універсальні розподільні коробки серії T та спеціальні моделі серії X. А великий вибір розмірів та модифікацій у кожній серії дозволяють з легкістю підібрати необхідний варіант.

А серія

Розподільні коробки А серії застосовуються всередині житлових поміщень. Вони виготовлені з термопластичного пластику, що не містить галогенів, не виділяють шкідливих речовин, мають клас пілоту вологозахисту IP55, а тому можуть використовуватися у влажних приміщеннях. Завдяки своїм невеликим розмірам відмінно підходять для монтажу під натяжним або підвісним потолком. Оснащені надійними та зручними зовнішніми кріпленнями, а також кришкою з фіксатором, що надежно закриває з’єднання електропроводки, захищає від попадання пилу та вологу та водночас забезпечує швидкий доступ до коробки.

Т серія

Т серія – це уособлення міцності та практичності. Універсальні рішення, що можуть використовуватися як у побуті, так і на промислових об’єктах. Завдяки особливій міцності матеріалу, розподільчі коробки Т-серії можуть застосовуватися у найбільш жорстких та агресивних умовах (при високій вологості і низьких температурах). Вони мають особливо стійкі стінки, розраховані на підвищені навантаження і виготовляються з високоякісного поліпропілену, що не містить галогенів (фтору, хлору та брому), а тому можуть застосовуватись для монтажу на об’єктах соціальної сфери. Мають вставні ущільнення з термопластичного еластомера, а деякі моделі додатково армовані скловолокном.

Коробки Т-серії стійкі до ультрафіолету і мають клас пило- та вологозахисту IP66 і IP67, а тому можуть витримувати різні погодні умови та використовуватися для зовнішнього монтажу в захищених відкритих приміщеннях. Вони забезпечують достатньо місця для монтажу обладнання та проводки різних форм, можуть бути оснащені прозорими кришками, що гарантують гарний огляд та хорошу видимість функціональних індикаторів на електронних компонентах. А наявність цілого ряду конструктивних переваг: ретельно продуманих точок кріплення, поворотних фіксаторів, спеціальних фіксаторів кришки, різьбових заглушок отворів на задній стінці, отвору для конденсату, спеціальних маркувальних ліній на бокових стінках для точного вирівнювання під час монтажу, отворів, що продавлюються і дозволяють при необхідності провести потрібний кабель, кутового куполу, що відокремлює кріплення розподільної коробки від внутрішнього простору і забезпечує її виняткову стійкість, а також наявність різноманітних типів, форм, розмірів та кольорів – усе це забезпечує найрізноманітніші можливості для монтажу, надійне кріплення та зручне використання.

Х серія

Х серія – це максимальний захист призначений для промислового застосування. Розподільні коробки цієї серії спеціально розроблені, щоб витримувати максимальні навантаження, вони виготовляються із міцного пластику на основі полікарбонату та захищають електричні з’єднання від низьких і високих температур та механічних впливів. Х-серія має клас захисту IP67 та захищає не лише від пилу, а й гарантує герметичність при попаданні прямого струменя води. Стійкість до механічного впливу Х-серії – IK09, що означає здатність розподільних коробок витримувати падіння вантажу вагою до 5 кг з висоти 20 см.

Моделі даної серії мають великий внутрішній простір для проводки. Їх легко монтувати внутрішнім, зовнішнім чи кутовим кріпленням, а завдяки безлічі варіантів комплектації існує можливість підібрати розподільну коробку під конкретне завдання.

Замовлення

Розподільні коробки OBO Bettermann – це продуманий дизайн, практичні деталі, швидкий та ефективний монтаж, захист від втрати кришки, широка сфера застосування, універсальні рішення та безліч способів встановлення. Розподільні коробки OBO Bettermann вже наявні на складах ТОВ «ЄВРОПАН». Якщо Ви шукаєте розподільні коробки максимально безпечні для людини та електросистеми – Ваш вибір OBO Bettermann. Для замовлення звертайтесь за телефонами: +38 (044) 501-28-55, +38 (050) 501-28-55.

Електрика застосовується у багатьох сферах людської діяльності і для того аби її доставити до безпосередніх споживачів використовуються численні системи кабелів та проводів, протягнутих у повітрі, в землі або по спеціальним кабельним спорудам. Ці проводи та кабелі формують лінії електропередачі. Розрізняють два основні види ліній електропередачі: повітряні і кабельні.

Повітряна лінія електропередачі (ПЛ) – це електроустановка, призначена для передачі або розподілу електричної енергії по проводах, розміщених на відкритому повітрі і прикріплених, за допомогою ізоляторів та спеціальної арматури до опорних стовпів, кронштейнів і, в певних випадках, конструктивних елементів мостів, шляхопроводів або будівель.

Повітряні лінії електропередачі вважаються найменш витратним способом передачі електроенергії великої потужності. Порівняно з кабельними, вони дешевші у будівництві, мають кращу ремонтопридатність, не потребують проведення земляних робіт для прокладання або заміни проводів, забезпечують гарний візуальний огляд стану лінії і високу пропускну здатність.

Кабельні лінії електропередачі – це лінії, що складаються з одного або декількох паралельно прокладених кабелів зі сполучними, стопорними та кінцевими муфтами і кріпильними деталями. Вони можуть прокладатися у ґрунті, кабельних спорудах (тунелях, каналах, шахтах, блоках, естакадах, галереях тощо) та під водою. Кабельні лінії менше піддаються впливу погодних умов, відрізняються високою надійністю та стійкістю до механічних впливів, можуть бути прокладені на невеликій площі, мінімально впливають на навколишнє середовище та є більш безпечними в процесі експлуатації. Водночас прокладання кабельної лінії вартує значно більше, а тому такі лінії облаштовують переважно там, де прокладання повітряних ускладнене або неможливе з огляду на технічні або естетичні параметри.

Повітряні лінії електропередачі є однією з основних ланок енергетичної системи і за родом струму поділяються на ПЛ змінного струму і ПЛ постійного струму. Лінії постійного струму використовуються вкрай рідко, переважно для зв’язку енергосистем та живлення контактної мережі. В Україні єдина лінія постійної напруги була виведена з експлуатації у 2014 році. А переважна більшість ліній слугують для передачі змінної напруги.

Напруга

За номінальною напругою повітряні лінії електропередачі прийнято поділяти на два великих класи: низьковольтні – напругою до 1 кВ і високовольтні – напругою понад 1 кВ, що відрізняються конструктивним виконанням та розрахунковими умовами експлуатації.

ПЛ низької напруги передають напругу до 1 кВ і використовуються для передачі й розподілу електроенергії на невеликі відстані всередині міст, сіл та селищ до вводів у будинки або невеликі підприємства. Протяжність таких ліній зазвичай становить 1-2 км. У містах при виконанні таких ліній перевагу віддають кабельним лініям електропередачі.

ПЛ середньої напруги передають напругу від 1 до 35 кВ та використовуються для передачі електроенергії від районних підстанцій до населених пунктів, крупних промислових об’єктів і агарних комплексів, розміщених на відстані 10-20 км.

ПЛ високої напруги – це лінії напругою переважно 110-330 кВ. Призначені для передачі великих потужностей між електричними станціями, окремими енергосистемами і великими районними підстанціями, для сполучення електростанцій з розподільними пунктами та електропостачання великих міст або економічних районів на відстані від 30 до 600 км.

ПЛ надвисокої напруги – це лінії з напругою від 400 до 750 кВ, що служать для з’єднання окремих регіональних енергетичних систем, розміщених на відстані до 2000 км.

В Україні при передачі та розподілі електричної енергії переважно використовуються такі класи змінної напруги:

– низька напруга – 220 В і 380 В або, відповідно до міжнародних норм, 230/400 В;

– середня напруга – 6 кВ, 10 кВ і 35 кВ;

– висока напруга – 110 кВ, 150 кВ, 220 кВ і 330 кВ;

– надвисока напруга – 400 кВ, 500 кВ і 750 кВ.

Залежно від протяжності розрізняють короткі лінії електропередачі довжиною до 50 км, середні – протяжністю від 50 до 150 км та довгі – довжиною понад 150 км.

Елементи конструкції

Основними елементами повітряних ліній електропередачі є: проводи, траверси, арматура, ізолятори, опори, грозозахисні троси, заземлювальні пристрої та розрядники.

Проводи різних конструкцій та перерізів забезпечують передачу електричного струму. Від їх конструкції, матеріалу виконання та перерізу залежать техніко-економічні показники електропередачі та вартість спорудження лінії. А найпоширенішими провідниками, які на сьогоднішній день використовуються для повітряних ліній є сталеалюмінієві неізольовані (АС) і самонесучі ізольовані проводи (СІП).

Траверси попереджають контакт проводів між собою та з іншими елементами опорної конструкції.

Лінійна арматура використовується для кріплення проводів і тросів до ізоляторів та опор, а також з’єднання проводів та тросів. Це передусім натяжні та підтримуючі затискачі, з’єднувачі, зчеплювальні деталі, дистанційні розпорки, захисні кільця і роги, а також віброгасильники.

Ізолятори призначені для кріплення проводів до опор та їх ізоляції від заземлених частин опори.

Розрізняють штирьові ізолятори, що підтримують провідник над конструкцією і застосовуються на лініях напругою до 35 кВ та підвісні, що використовуються на лініях напругою понад 35 кВ і часто утворюють гірлянди ізоляторів, де провідник висить під конструкцією. Підвісні ізолятори мають вищі механічні характеристики, ніж штирові. Виготовляються ізолятори переважно з порцеляни, загартованого скла та полімерних матеріалів, а їх кількість залежить від напруги лінії, необхідної стійкості до блискавки, висоти над рівнем моря та факторів навколишнього середовища, таких як туман або наявність у повітрі соляних бризок чи забруднення.

 Опори призначені для утримання проводів повітряних ліній електропередачі та грозозахисних тросів на заданій відстані від поверхні землі та один від одного. В залежності від напруги опори відрізняються розмірами і вагою. Чим більша напруга, тим опори вищі, їх траверси довші, а вага більша.

Розрізняють кілька груп опор. За матеріалом виготовлення опори бувають дерев’яними, сталевими, залізобетонними, алюмінієвими і навіть виготовленими з армованого пластику та композитних матеріалів.

За призначенням розрізняють анкерні (кінцеві і кутові), проміжні та перехідні опори. Анкерні опори забезпечують постійний натяг проводів ЛЕП та витримують значне навантаження. Анкерні кінцеві опори встановлюються на початку та в кінці повітряної лінії, а кутові – в місцях повороту траси.

Проміжні опори зустрічаються на лініях найчастіше та призначені для підтримання проводів між двома анкерними опорами на прямих ділянках траси і не розраховані на навантаження від натягування проводів вздовж лінії. А перехідні – використовуються при перетині трасою ЛЕП будь-яких великих перешкод природного або інженерного характеру (мостів, підвісних канатних доріг, річок, озер, каналів, ярів тощо). Вони мають більшу вагу і висоту та несуть найбільші навантаження.

Існують також спеціальні види опор: транспозиційні (дозволяють змінювати порядок розміщення проводів на опорах), відгалужувальні (служать для організації відгалужень від повітряних ліній), перехресні (встановлюються на перетині повітряних ліній двох напрямків) та противітрові (встановлюються для посилення механічної міцності).

За конструктивним виконанням опори можуть бути одно-, дво- і багатоланцюгові та призначені для підвішування відповідно однієї, двох і більше паралельно прокладених ліній.

Грозозахисні троси служать для захисту ліній від грозових розрядів. Це переважно сталеві або сталеалюмінієві троси, що розміщуються над фазовими проводами повітряної лінії електропередачі чи підстанції.

Заземлювальні пристрої та розрядники призначені для відведення струмів блискавки або короткого замикання у землю.

Конструкції повітряних ліній можуть мати різноманітну форму в залежності від типу лінії. При проектуванні та монтажі повітряних ліній враховують довжину проміжного прольоту, відстань віддалення фазних провідників один від одного і нижнього провідника від поверхні землі, довжину гірлянди ізоляторів та висоту опор.

Від номінальної напруги лінії електропередачі залежить смуга відчуження, що являє собою земельну ділянку та повітряний простір на певній відстані від крайніх проводів і облаштовується в околицях будь якої ПЛ. На цій території заборонено споруджувати будівлі та садити дерева, а у разі проходження ліній через ліси проводиться вирубка дерев встановленої ширини вздовж усієї траси. Такі смуги покликані забезпечити нормальне функціонування ліній, зручність їх обслуговування та ремонту, а також запобігти травмуванню і загибелі людей. Забороняється прокладання високовольтних трас над дахами будинків, дитячих, спортивних, культурно-розважальних та торгівельних закладів і майданчиків.

Наявність доволі широких смуг відчуження є одним з недоліків повітряних ЛЕП. Крім того, вони незахищені від різних зовнішніх впливів (наприклад падіння дерев) і з цієї причини потребують більших витрат на техобслуговування, а також відрізняються естетичною непривабливістю, тому в межах міст частіше використовується кабельний спосіб передачі електроенергії. Попри це саме повітряні лінії електропередачі і досі вважаються найбільш економічно вигідним способом передавання електричної енергії на великі відстані. Що у свою чергу обумовлює активне їх використання.

Повітряні лінії продовжують залишатися важливим елементом системи передачі електричної енергії, а для їх ефективного функціонування та підвищення якості електропередачі постійно проводяться роботи з обслуговування, ремонту та технічного переоснащення. Одним з важливих та перспективних напрямків модернізації ПЛ низької та середньої напруги є заміна ліній, виконаних неізольованими проводами на самонесучі ізольовані проводи (СІП), що знайшли застосування в різних країнах світу, як розумний компроміс між вартістю, захищеністю і технологічністю.

Тема скорочення державних витрат, пов’язаних із споживанням енергії, пошуком альтернативних джерел енергії та турботи про довкілля вже не один рік викликає неабиякий інтерес у вчених та громадськості різних країн світу. На тлі постійного зростання вартості енергоносіїв та екологічних змін на нашій планеті розпочався рух до підвищення енергоефективності, що висунув на передній план світлодіодні технології як заміну традиційних джерел світла в комерційних та муніципальних цілях.

За оцінками американських дослідників світлодіодний вуличний ліхтар, що використовує світлодіоди з вихідною потужністю 901 міліват, зазвичай може виробляти таку ж або навіть більшу яскравість світла, що й натрієві або металогалогенні ліхтарі, при цьому споживаючи лише 50% енергії у порівнянні з традиційними освітлювальними приладами. На думку вчених, встановлення енергоефективного вуличного освітлення в 10 найбільших мегаполісах США могло б скоротити щорічні викиди вуглекислого газу на 1,2 мільйона метричних тонн і заощадити щорічні витрати на електроенергію щонайменше на 90 мільйонів доларів.

Завдяки суттєво меншому енергоспоживанню, високій ефективності, кращій якості освітлення та тривалому терміну служби світлодіодні рішення почали інтенсивно замінювати різні традиційні вуличні світильники. Нині світлодіодні ліхтарі поступово витісняють натрієві, галогенні та люмінесцентні лампи і стають найпопулярнішим варіантом для зовнішнього освітлення проїжджих частин, вулиць, автостоянок, тротуарів, алей і тунелів.

Першим великим містом, яке повністю перейшло на світлодіодне освітлення став італійський Мілан. Проекти заміни застарілих систем освітлення світлодіодними вуличними ліхтарями останнього покоління, оснащених інтелектуальною системою керування реалізуються у Великобританії, Бельгії та Канаді. А однією з найрозвиненіших країн з точки зору енергозбереження вважається Норвегія. Її вулиці освітлюються світлодіодами з інтелектуальними системами керування, здатними зменшити інтенсивність світла на дорозі на 20% за відсутності автомобілів, велосипедів чи пішоходів або, навпаки, підвищити інтенсивність за наявності транспортних засобів. В більшості країн модернізації передусім зазнають головні дороги та найбільш енергоємні траси. Але сучасні тенденції до заміни та вдосконалення вуличного освітлення не обмежуються лише впровадженням світлодіодних продуктів. В останні роки все більшого поширення набувають світлодіодні світильники з фотоелектричним живленням, що поєднують технології енергоефективного світлодіодного освітлення та відновлювальної сонячної енергії і виводять екологічність такого освітлення на безпрецедентний рівень.

Сонячний світлодіодний вуличний ліхтар – це освітлювальний прилад, що використовує світлодіоди як джерело світла і комплектується фотоелектричною панеллю, яка поглинає сонячну енергію та перетворює її в електричну, що згодом доставляється до освітлювального пристрою й змушує освітлювальний блок виробляти світло. Такий ліхтар складається з світлодіодної лампи, сонячних панелей, акумулятора та контролера заряду. Сонячні панелі можуть бути або встановлені на верхній частині стовпа світильника або вбудовані у його опору. Вони заряджають акумуляторну батарею, яка зберігає електроенергію, вироблену протягом дня, і живить світлодіодну лампу вночі, дозволяючи ліхтарю випромінювати світло протягом кількох ночей, навіть якщо сонячна енергія була якийсь час недоступна через погодні умови. Життєвий цикл батареї дуже важливий для тривалості роботи світильника, а ємність батареї впливає на тривалість роботи ламп.

Сонячні ліхтарі можуть мати окремі панелі для кожного світильника або ж одну велику центральну сонячну панель і акумуляторну батарею для живлення кількох пристроїв.

Контролер заряду регулює зарядку батареї, час роботи і робочі рівні навантаження. Слугує для захисту акумулятора та гарантує, що батарея не перезарядиться і не розрядитися більше ніж це необхідно. Також сонячні світлодіодні ліхтарі можуть оснащуватися контролерами освітлення, часу, звуку, температурної компенсації, детекторами руху та іншими системами для додаткового підвищення їх ефективності.

Більшість сонячних світильників вмикаються та вимикаються автоматично, оскільки містять фотоелементи, які визначають рівень освітлення навколишнього середовища і дозволяють додатково економити електроенергію. А застосування систем інтелектуального керування освітленням, приглушення непотрібного світла та автоматичного регулювання яскравості допомагають ще більше зменшити споживання енергії.

Світлодіодне освітлення, як правило, не виходить з ладу, а поступово зменшує свою потужність і як тільки його яскравість знижується на 30% світильник підлягає заміні.

Світлодіодні вуличні ліхтарі на сонячних батареях забезпечують зручний і економічно ефективний спосіб освітлення вулиць у нічний час без електричних мереж змінного струму та потребують меншого обслуговування, ніж звичайні вуличні ліхтарі. Вони не мають зовнішніх проводів, не вимагають оплати рахунків за електроенергію, мінімізують ризик аварій, загрози безпеці людей і обслуговуючого персоналу та потребують лише регулярних перевірок, завдяки чому характеризуються низькою вартістю обслуговування.

Вуличне освітлення на сонячних батареях – це практичне, просте та економічно вигідне доповнення до існуючих освітлювальних рішень. Робота, яка не залежить від електромережі, усуває потребу в копанні траншей, підземній проводці та з’єднанні з комунальною мережею робить вуличні ліхтарі на сонячних батареях найкращим вибором для установки в суворих умовах і віддалених місцях, де інфраструктура передачі електроенергії недоступна або електропостачання занадто дороге для підключення. Ніяких викидів вуглецю, жодних рахунків за електроенергію та мінімальні поточні витрати – ці переконливі переваги сонячних вуличних ліхтарів роблять їх використання привабливим навіть у міських районах для освітлення другорядних доріг, житлових вулиць, під’їздів, доріжок, парковок і периметрів будівель.

Звісно, початкові інвестиції для реалізації таких освітлювальних рішень часто в три-чотири рази вищі порівняно зі звичайними вуличними ліхтарями. Вищий ризик крадіжки дорогого обладнання, що не живиться від мережі, а тому вимагає закопування або розміщення високо на стовпах. Необхідність періодичної заміни акумуляторних батарей протягом терміну експлуатації ліхтарів ще більше підвищить вартість встановлення такої системи освітлення. А ще необхідно долічити затрати на періодичну перевірку світильників та можливе (у разі розміщення у місцях з екстремальними погодними умовами) очищення горизонтальних фотоелектричних панелей від пилу та снігу, що накопичуючись, у поєднанні з вологою можуть зменшувати або навіть припиняти виробництво енергії. Захисники екології також можуть згадати про те що для виробництва сонячних панелей та акумуляторів використовуються свинець, сірчана кислота та деякі інші метали і пластмаси, що вимагають спеціальної утилізації. Але загалом, навіть враховуючи усе вищезазначене, переваги застосування сонячних світлодіодних вуличних світильників суттєво переважають існуючі недоліки, і ймовірно багато з них будуть поступово усунені в процесі розвитку технології.

Тож, як бачимо сонячні світлодіодні ліхтарі використовують переваги енергоефективності та довговічності технології світлодіодного освітлення та безкоштовного поновлюваного джерела сонячної енергії. Вони потребують набагато менше обслуговування порівняно зі звичайними вуличними ліхтарями, мінімізують ризик нещасних випадків та витрати на електроенергію. А очікуваний подальший стрімкий розвиток фотоелектричної промисловості, вдосконалення світлодіодів і модернізації технології вуличного освітлення ймовірно призведуть до все більш широкого застосування світлодіодних ліхтарів на сонячних батареях.