Сучасні технології прокладання силових кабелів передбачають безліч різноманітних способів, основними з яких є повітряне та підземне прокладання. Повітряне – представлене ​​в основному повітряними лініями електропередачі, а підземне може бути виконане різними способами. Найвідомішим таким способом, мабуть, є прокладання у земляних траншеях. Але це далеко не єдиний варіант прокладання кабелю під землею. Воно може бути виконане безтраншейним способом, а також у різних кабельних спорудах: блоках, каналах, тунелях, колекторах тощо.

Кабельні споруди можуть розташовуватись не лише під землею, але і на поверхні землі та над землею. Прикладами такого способу прокладання є кабельні галереї та естакади. Вони широко  застосовуються в умовах де наявний шкідливий вплив ґрунту на оболонку кабелів та у районах вічної мерзлоти.

Там, де потрібно додатково захистити кабелі від механічних пошкоджень або агресивного впливу навколишнього середовища, застосовують прокладання у спеціальних трубах.

А у разі відкритого або прихованого прокладання кабелів по стінах будівель і споруд активно використовують прокладання у кабельних лотках і коробах.

Спосіб прокладання силового кабелю визначається місцем прокладання силових ліній. І повинен виключати можливість появи небезпечних механічних напружень та пошкоджень в процесі експлуатації траси. Тому для кожного виду монтажу передбачені спеціальні правила виконання робіт, а також власні нормативи та технічні регламенти.

Сьогоднішньою публікацією ми починаємо цикл статей, присвячений огляду різних способів прокладання силових кабелів, їх особливостей, переваг та недоліків. У одній з наших попередніх публікацій ми вже досить детально розглянули прокладання кабелів і кабельних ліній у земляних траншеях, а сьогодні ознайомимося з безтраншейним способом прокладання кабелів у землі.

Безтраншейне прокладання кабелів

Використання для облаштування кабельних мереж традиційної траншейної технології пов’язане з низкою певних труднощів: руйнуванням верхнього шару ґрунту, створенням перешкод для проїзду автомобілів і пішохідного руху, порушенням естетики навколишнього простору тощо. Крім того, даний спосіб просто не може застосовуватись у місцях із щільною забудовою, наявністю автомагістралей, залізничного полотна або водних перешкод. Саме у таких випадках застосовують безтраншейні методи прокладання кабелів.

Безтраншейне прокладання дозволяє прокладати кабелі без порушення поверхневого шару ґрунту на протяжних ділянках на відкритій місцевості, при відсутності на трасі підземних комунікацій та інженерних споруд, природних перешкод і твердого покриття. Метод забезпечує можливість прокладання в усіх категоріях ґрунтів, проходу боліт, ярів та вузьких водних перешкод.

Використовується при прокладанні кабельних ліній в охоронних зонах високовольтних повітряних ліній електропередачі, магістральних газо- та нафтопроводів; під залізничними і автомобільними дорогами, автомагістралями, трамвайними коліями, скверами, парками, річками, ярами, лісовими масивами та іншими подібними місцями. Застосовується безтраншейне прокладання кабелю і у приватних домогосподарствах в умовах обмеженого простору, де немає можливості вирити траншею. Проте все ж, найчастіше даний метод застосовується у містах при перетині автомобільних доріг.

Безтраншейна технологія є однією з найбільш сучасних і присутня практично у кожному проекті прокладання кабельних мереж електропостачання. Суть методу полягає в розміщенні кабельних ліній за допомогою високоточного проколу ґрунту спеціальною буровою установкою і застосовується для прокладання одиночних броньованих кабелів напругою до 10 кВ зі свинцевого або алюмінієвою оболонкою.

У міських електромережах, на території промислових підприємств, ділянках, що мають підземні комунікації і перетинаються з інженерними спорудами, безтраншейне прокладання кабелів заборонено.

Початковий етап робіт безтраншейного прокладання передбачає вивчення місцевості, де планується буріння свердловини: особливостей ландшафту, типу ґрунту, положення існуючих комунікацій та перешкод. А також вибір місць, де будуть розміщені приямки – вхідні і вихідні отвори.

До початку самих робіт трасу кабельної лінії розмічають віхами, розчищають від пнів, коренів дерев, вирівнюють пагорби ґрунту і засипають ями. Прокладання здійснюється за допомогою ножових кабелеукладачів: самохідних або таких, що пересуваються за допомогою тягових механізмів. Перед прокладання барабан з кабелем встановлюють на кабелеукладачі. Далі кабелеукладач ножем розрізає і розсовує ґрунт до утворення щілини, в яку, в міру просування механізму, через прикріплену до ножа касету, укладається кабель, що змотується з барабана.

Розкатку кабелю з барабана здійснюють вручну в процесі прокладання в залежності від швидкості пересування механізму так, щоб кабель перед входом в касету кабелеукладача не був натягнутий. Щоб уникнути пошкодження кабелю кабелеукладач повинен рухатися по трасі плавно, без різких гальмувань та поштовхів.

При безтраншейному прокладанні кабель укладають на глибину 1-1,2 м від рівня поверхні землі. Глибина заглиблення кабелю в ґрунт контролюється за допомогою мірної планки через кожні 20-50 метрів. Відхилення глибини закладення кабелю від проектної допускається в межах ± 50 мм.

Перед закінченням розмотування кабелю з одного барабана його кінець внапуск скріплюють з кінцем кабелю іншого барабана. Потім у цьому місці виривають котлован і монтують сполучну муфту. Довжина напуску має бути 2 м.

При прокладанні необхідно враховувати будівельну довжину кабелів на барабанах, щоб сполучні муфти встановлювались у місцях, зручних для монтажу та експлуатації, і не опинилися в заболочених місцях або ярах.

При прокладанні кабельних трас намагаються уникати боліт і заболочених ділянок, оскільки у таких місцях металеві оболонки кабелів швидко руйнуються корозією. Якщо ж обійти подібні ділянки неможливо, їх перетинають у найбільш вузьких місцях, при цьому прокладання кабелів виконується у спеціально насипаному для цього по лінії прокладання ґрунті або у трубах по лотках чи легким місткам. По широким заболоченим ділянкам прокладають тільки кабелі з дротяною бронею.

Зазначений спосіб прокладання знижує трудомісткість робіт приблизно у 7-8 разів порівняно з прокладанням кабелю у траншеї. При цьому зберігаються земельні угіддя та підвищується надійність експлуатації кабельної лінії адже умови її експлуатації не погіршуються, а здатність витримувати навантаження не знижується. Безтраншейне прокладання не вимагає виконання «подушки», присипки кабелю шаром дрібної землі і забезпечення його механічного захисту. А засипка кабелю проводиться тим ґрунтом, який ніж кабелеукладача розрізає при пересуванні.

Існує два основних методи безтраншейного прокладання кабелю: метод горизонтального буріння ґрунту та метод проколу.

Метод горизонтального буріння

Горизонтальне направлене буріння (ГНБ) здійснюється шляхом буріння пілотного каналу і його подальшого розширення.

Буріння пілотної свердловини виконується з поверхні ґрунту за допомогою спеціального наконечника – бурової головки з ріжучої лопаткою. Бурова головка закріплена на гнучкій штанзі та оснащена спеціальними охолоджуючими отворами і навігаційним апаратом, що дозволяє їй змінювати напрямок при зіткненні з природними перешкодами у землі. При входженні головки у землю крізь охолоджуючі отвори подається бентонітовий розчин, що заповнює свердловину. Розчин розмиває ґрунт на забої свердловини, запобігає обвалу породи і охолоджує інструмент, що нагрівається під час роботи. Надлишок бентонітової суміші відкачується мулосними машинами.

Після виконання пілотної свердловини до штанг замість бурової головки кріпляться римери-розширювачі різного діаметру та конструкції, що дозволяють збільшити діаметр свердловини до проектних показників.

Кількість розширень залежить від типу ґрунту, довжини проколу та параметрів бурової машини. Але у будь-якому разі діаметр свердловини має бути на 20-30% більшим діаметра труби.

Потім до розширювача через вертлюг, кріпиться пластикова труба (так званий футляр) у якій протягується кабельна лінія. У футляр заздалегідь встановлюють трос зі сталі, за допомогою якого і буде протягуватися кабель. Потім труба з кабелем затягується у свердловину за допомогою бурової установки.

Особливістю методу ГНБ є можливість керування траєкторією буріння та коректування її напрямку. А сам метод дозволяє забезпечити надійний захист кабелю протягом тривалого часу, не порушує існуючі інженерні комунікації, не вимагає ремонту доріг після закінчення робіт і перекриття транспортних магістралей.

Головним недоліком горизонтального направленого буріння ґрунту є складність його виконання. Тому для проведення таких робіт слід укладати договори з організаціями, які спеціалізується на подібній діяльності і мають необхідне обладнання.

Метод проколу

На відміну від ГНБ, метод проколу передбачає формування пілотної свердловини не за допомогою буріння, а шляхом проколювання ґрунту. Тобто формування каналу відбувається за рахунок вдавлення у ґрунт металевої штанги, до кінця якої прикріплений конічний наконечник. В результаті ґрунт навколо штанги ущільнюється, а не вибирається, як це відбувається під час застосування методу горизонтального направленого буріння.

Роботи виконуються не з поверхні землі, як при ГНБ, а з котловану в котлован (або з траншеї в траншею). Один з котлованів є стартовим, а другий прийомним. У стартовому котловані розміщують проколюючу установку. Щойно наконечник штанги виходить у прийомну траншею, його міняють на розширювач, який протягують у зворотному напрямку, розширюючи та ущільнюючи канал. За рахунок цього у ґрунті утворюється отвір з ущільненими стінками через який і буде проходити кабельна лінія.

Перевагами даного методу є: його доступність у будь-яку пору року, незалежно від температурного режиму повітря і температури ґрунту; повна відсутність нагромадження ґрунту під час виконання прокладання, оскільки земля не витягується на поверхню, а просто ущільнюється; роботи можуть проводитися на ділянках з підвищеним рівнем ґрунтових вод і не вимагають використання бентонітового розчину та подачі у свердловину води.

Загалом, безтраншейне прокладання кабельних трас відрізняється швидкістю, зручністю та економічністю, особливо для великих міст із щільною забудовою.

Серед основних переваг прокладання кабелів методом ГНБ або проколу порівняно з траншейним прокладанням слід відзначити наступні:

– може виконуватися у різних типах ґрунту і складному рельєфі;

– не вимагає зупинення транспорту або перекриття автомагістралей і, відповідно, не створює незручностей оточуючим;

– не вимагає величезних витрат на відновлення вулиць та доріг;

– скорочує терміни виконання робіт;

– дозволяє залучати меншу кількість великогабаритної спецтехніки та робочої сили;

– зменшує вартість робіт за рахунок мінімізації дорогих земляних робіт і відсутності транспортних витрат, пов’язаних з перевезенням ґрунту;

– скорочує терміни і обсяг організаційно-технічних узгоджень перед початком робіт у зв’язку з відсутністю необхідності зупинки руху усіх видів наземного транспорту, перекриття автомобільних доріг та залізниць;

– зберігає цілісність природного ландшафту і екологічний баланс в місцях проведення робіт.

Шановні клієнти та партнери! Напередодні одного з найбільших християнських свят – Великодня, дозвольте від щирого серця привітати вас з Пасхою Христовою та побажати миру, злагоди, душевного спокою та благополуччя. Нехай це величне свято дарує вам та вашим родинам щастя і добро, тепле спілкування з рідними та віру у диво. Над головою нехай буде мирне та ясне небо, а поруч – вірні та надійні друзі.

Смачної вам паски! Христос Воскрес!

Київський кабельний завод «ЄВРОПАН» на базі власного виробництва виготовляє електрощитове обладнання відповідно до сучасних стандартів якості, безпеки та енергоефективності.

Виробництво щитового обладнання процес високотехнологічний та складний і вимагає спеціальних умов, особливих навичок та знань, а також досвіду у сфері електротехнічних розробок. Виробнича база ТОВ «ЄВРОПАН» оснащена усім необхідним для виготовлення обладнання, якість якого підтверджена наявністю сертифікатів відповідності та високими показниками надійності і довговічності. Сучасне обладнання, використання надійних комплектуючих, постійний контроль якості в процесі виробництва, відповідність виробів нормам ПУЕ, а також висококваліфікований персонал – ось запорука безвідмовної роботи нашої продукції.

Наші досвідчені інженери здійснюють проектування та виготовлення всіх типових видів електрощитового обладнання будь-якої складності, а також працюють з індивідуальними замовленнями.

Ми дбаємо про функціональність, безпеку, зручність та естетику нашого обладнання. Постійно працюємо над розширенням власної технічної бази, забезпечуємо індивідуальний підхід, доступність цін та прозорі умови співпраці.

Щитове обладнання Кабельного заводу «ЄВРОПАН» – це завжди професійно, швидко, якісно та надійно.

Шановні друзі та партнери!

З гордістю повідомляємо вам, що Кабельний завод «ЄВРОПАН» розширює свою присутність на європейському ринку та відтепер має власне представництво у Польщі.

Близькість мови та культури, а ще зручне географічне розташування тісно пов’язують Польщу з країнами СНД. Тож і вихід на ринок Європейського Союзу ми розпочали саме з цієї країни.
Наш ексклюзивний дистриб’ютор у Польщі – компанія ILEKOM, виробник та дистриб’ютор якісних і надійних електричних та електротехнічних виробів.
Ми цінуємо нашу співпрацю і прагнемо й надалі забезпечувати наших клієнтів як в Україні, так і в Європі товарами найвищої якості, виготовленими за найсуворішими європейськими стандартами та стандартами ISO.

Прокладання кабелів у земляних траншеях є одним з найнадійніших способів облаштування мереж передачі електроенергії. Проте водночас є одним з найбільш ресурсо- та трудомістких, вимагає суворого дотримання спеціальних технологій та нормованих відстаней і вважається одним з найбільш складних способів прокладання електромагістралей.

Даний спосіб використовується як професійними монтажниками для прокладання кабельних ліній з різними класами напруги, так і власниками приватних домогосподарств для підключення будинків і господарських будівель на дачних ділянках.

Порівняно з іншими підземними способами монтажу, прокладання в траншеях вважається найменш фінансово затратним, оскільки передбачає разові витрати і практично не вимагає догляду та обслуговування. Забезпечує надійність та довговічність; запобігає випадковому обриву кабелю та ураженню людей електричним струмом; забезпечує кращі умови охолодження кабелів, завдяки чому вони можуть проводити більшу потужність та забезпечує естетичний вигляд навколишнього середовища, не створюючи павутину з дротів на головою.

Прокладання кабелів у ґрунті здійснюють відповідно до Правил улаштування електроустановок (ПУЕ), затверджених наказом № 476 Міненерговугілля України від 21 липня 2017 року та заснованих на 6-му радянському виданні. А також керуються нормами СНиП, Державними будівельними нормами (ДБН) та іншими документами.

Траншейна прокладка кабелів може здійснюватися як за допомогою механізмів, так і ручним способом, вимагає проведення великого обсягу робіт і складається з кількох обов’язкових етапів:

Розробка траси прокладання

Розпочинати роботи слід з розробки траси прокладання кабелю. Маршрут траси повинен ґрунтуватися на розташуванні всіх споруд навколо майбутніх будівельних робіт, з урахуванням наявних доріг, інженерних мереж та складу ґрунту (наявності підземних пустот і підземних вод).

Прокладання кабелів у траншеях доцільно застосовувати на неасфальтованих територіях, у місцях з малою вірогідністю пошкодження. Слід уникати прокладання кабельних ліній на ділянках з блукаючими струмами, а якщо це необхідно – використовувати кабелі з підвищеною стійкістю до впливу електричної корозії і прокладати їх у пластмасових трубах.

Кабелі, що прокладаються у траншеях, мають бути віддалені на нормовані відстані від фундаментів будівель, зелених насаджень, трубопроводів різних призначень та рейкових шляхів електрифікованого транспорту.

Траса повинна проходити на відстані не меншій ніж 1,5 метри від стовбурів дерев та 75 см – від чагарників. Великі дерева слід обходити по периметру або вбити під деревом трубу і провести кабель через неї.

При прокладанні траси вздовж фундаменту, відстань до нього має бути не меншою 60 см. Прокладати кабелі в траншеях під фундаментами будівель і споруд заборонено.

Бажано уникати перетину кабельної лінії з іншими кабелями та трубопроводами, обходити місця з підвищеним навантаженням на ґрунт, зокрема паркувальні майданчики, місця під’їзду асенізаційної машини, пішохідні доріжки тощо.

Якщо це неможливо, то кабелі, що перетинаються повинні бути розміщені на різній висоті, а відстань між ними має бути не меншою 15 см. У місцях перетину на обидва провідники одягають жорсткі футляри з пластикових або азбоцементних труб, що мають на 1 метр виступати по обидва боки від місця перетину.

При перетині кабельної лінії напругою до 35 кВ з водопровідними, каналізаційними та газовими трубопроводами мінімальна відстань до кабельної лінії має бути не меншою 50 см, якщо кабель укладається без захисної оболонки. Та не меншою 15 см – при прокладанні кабелю на ділянці перетину, не меншій ніж 2 м у кожен бік, у трубах.

У разі перетину з трубопроводами кабельної лінії напругою від 110 кВ до 330 кВ відстань між ними по вертикалі має бути не меншою 1 м. А за умови розміщення кабелів у трубах або залізобетонних лотках із кришкою – не меншою 50 см.

У разі перетину кабельної лінії з залізничними коліями, трамвайними лініями, автомобільними дорогами, місцями заїзду автотранспорту у двори та гаражі, струмками та канавами прокладку слід проводити у тунелях, блоках або трубах. А місце перетину має бути на відстані не меншій 1 метра від полотна залізниць та автодоріг, і не меншій 3 метрів від трамвайних рейок та стрілок хрестовин.

Якщо підземна траса електропостачання йде вздовж трубопроводів відстань від неї має бути не меншою:

– 50 см – до водопроводів діаметром до 300 мм, каналізації, дренажу і водостоків;

– 1 м – до водопроводів діаметром понад 300 мм, трубопроводів із рідинами, прокладених без каналів та газопроводів низького тиску;

– 1,5 м – до газопроводів середнього тиску;

– 2 м – до газопроводів високого тиску (понад 0,294 МПа до 0,588 МПа);

– 3 м – до газопроводів високого тиску (понад 0,588 МПа до 1,177 МПа).

У разі прокладання кабельної лінії паралельно з теплотрасами (гаряче водопостачання та опалення) відстань до стінок каналу теплопроводів має бути не менше 1 метра. При цьому теплотраса повинна бути добре ізольована.

При прокладанні кабельних ліній паралельно:

– із залізничними коліями – відстань до осі залізничної колії має бути не меншою ніж 3 м, а для електрифікованої залізниці – не менше ніж 10,75 м;

 – із трамвайними лініями – відстань до осі трамвайної колії має бути не меншою за 2,75 м;

– із автомобільними дорогами – прокладка має проводитись з зовнішнього боку кювету або підошви насипу на відстані, не меншій ніж 1 м від брівки або 1,5 м від бортового каменю;

– до повітряних ліній електропередачі – відстань до підземних частин і заземлювачів опор повітряних ліній напругою понад 1 кВ, захищених тросами, має бути не менше ніж 7 м, а до безтросових опор – не менше ніж 6 м;

– до опор повітряних ліній напругою до 1 кВ – відстань до опори контактної електромережі або опори зв’язку має бути не менше ніж 1 м.

Зазначені відстані можуть бути зменшені у разі прокладання кабелів у трубах, неметалевих блоках та залізобетонних лотках у місцях щільної забудови.

Відстань від стін тунелів та комунікаційних колекторів має бути не меншою 50 см.

Складання плану

Після того як траса прокладання намічена, складають проект, що являє собою накреслену схему ділянки на якій позначено основні споруди, водопровід, каналізацію тощо і майбутнє розміщення кабелю з дотриманням усіх допустимих відступів.

У разі прокладання кабелю своїми руками на дачній ділянці, бажано прокладати пряму траншею, а якщо це не можливо, то слід виключити різкі повороти. Далі слід зробити розмітку, відмітивши трасу прокладання за допомогою кілків та натягнути між ними шнури.

Після того як траншея буде викопана бажано покласти в неї кабель та виміряти відстань до усіх елементи благоустрою, і також перенести їх план. Такий план з відстанями може стати у нагоді при переплануванні ділянки та у разі необхідності ремонту лінії передачі.

Вибір кабелю

Згідно з державними стандартами для траншейного прокладання в землі бажано застосовувати броньовані кабелі, металеві оболонки яких повинні мати зовнішній покрив для захисту від хімічних впливів. До таких кабелів належать АВБбШв, ВБбШв, ПвБШв.

АВБбШв та ВБбШв найчастіше використовують на приватних дачних ділянках та при обладнанні освітлення парків ліхтарними стовпами. ПвБШв експлуатується переважно у зонах з несприятливими умовами: болотистій місцевості, ґрунтах з високим вмістом агресивних речовин та у регіонах з суровою зимою.

Прокладка кабелю в землі з підвищеною хімічною активністю – солончаки, болота, ґрунти з підвищеною кислотністю, велика кількість будівельного сміття та шлаку – вимагає наявності свинцевої броні або алюмінієвої оболонки. У цьому випадку можна використовувати АВБбШв, АВБбШп, АПвБбШв ААБл, АСПл, ААШп та інші.

У регіонах Крайньої Півночі для підземної прокладки використовують спеціальну продукцію з підвищеною стійкістю до морозів – ПвКШп.

Допускається також прокладання в землі неброньованих кабелів марок АВВГ та ВВГ. Вони досить міцні та герметичні і широко використовуються для під’єднання електроенергії на приватних ділянках до невеликих господарських будівель, дач, лазень тощо. Проте прокладати такі кабелі необхідно у спеціальних ПВХ, ПЕ або азбестоцементних трубах.

Переріз кабелю обирають виходячи з запланованого навантаження на лінію.

Копання траншеї

Перш ніж розпочати копати траншею необхідно заздалегідь отримати письмовий дозвіл на виконання робіт від підприємств чи організацій на території яких передбачається проводити земляні роботи. Та уточнити наявність і місце розташування ліній зв’язку, газових, водопровідних та інших комунікацій.

Перед тим як приступати до риття траншеї, місце виконання земляних робіт слід очистити від будівельного сміття, асфальтового або плиткового покриття, дерев, валунів тощо. Далі по наміченій трасі копають траншею. Робити це можна за допомогою засобів великої механізації або вручну, при невеликому обсязі земляних робіт чи неможливості застосування техніки.

Існує 15 типорозмірів траншей, а їх вибір залежить від умов прокладання та кількості і діаметру кабелів.

Мінімальна глибина траншеї становить не менше:

– 70 см – для кабельних ліній напругою до 20 кВ;

– 1 м – для кабельних ліній напругою 27 кВ і 35 кВ;

– 1,5 м – для кабельних ліній напругою від 110 кВ до 330 кВ.

У разі якщо довжина підземної лінії буде меншою 5 метрів і при цьому електропроводка буде додатково захищена трубою допускається прокладати провідник на глибині 50 см.

Прокладати кабельні лінії напругою до 20 кВ через орні землі треба на глибині не меншій ніж 1 м. У такому разі їх можна буде використовувати під посіви.

Також дотримуватись глибини у 1 метр слід у разі перетину кабелів з проїжджою частиною. У такому випадку кабель слід прокладати у ПВХ трубах, при цьому не порушуючи полотна доріг та тротуарів. Для цього використовують спеціальну техніку, що робить проколи під дорогами та пішохідною зоною.

На вводах кабельних ліній до будівель та у місцях їх перетину з підземними спорудами дозволено зменшувати глибину закладання кабелів на ділянках довжиною до 5 м за умови захисту кабелю від механічних пошкоджень: для ліній напругою до 35 кВ – до 50 см, а для ліній напругою від 110 кВ до 330 кВ – до 1 м.

Ширина траншеї залежить від кількості та напруги прокладених кабелів. І при прокладанні одного кабелю напругою до 10 кВ становить 20 см, а напругою 35 кВ – 30 см.

Для того аби стінки траншеї менше обсипалися їх слід робити з невеликим ухилом. Після того як траншея викопана необхідно видалити усі предмети, здатні пошкодити оболонку кабелю: цеглу, коріння, каміння, залізяччя, скло та інші тверді і гострі предмети. Якщо якийсь предмет прибрати неможливо – наприклад, шматок бетонної плити – доведеться робити футляр.

Дно траншеї слід вирівняти і трохи утрамбувати, так щоб не було різких перепадів висоти. А далі зробити так звану «подушку» – насипати шар просіяного піску або дрібної просіяної землі товщиною 10 см і розрівняти його. Подушка повинна бути очищена від каміння, шматків скла та будівельного сміття і заповнювати все дно траншеї.

Доставка кабелю до місця прокладання та перевірка його ізоляції на електричну міцність

Після доставки кабелю на місце монтажу слід ретельно перевірити цілісність його зовнішньої оболонки та стан ізоляції кабелю. Видаливши зовнішню обшивку барабана, оцінити стан зовнішніх витків кабелю, звертаючи увагу на проколи, обриви, зміщення та прогалини між витками бронестрічок. Зовнішні витки кабелю з пошкодженнями видаляють, а його ізоляцію перевіряють підвищеною напругою аби переконатися у відсутності замикань струмопровідних жил між собою, а у разі наявності броні – і з бронею.

Перед прокладанням на кабель одягають труби та футляри і перетягують їх у місця підвищеного навантаження.

Броньовані кабелі можна прокладати у землі без будь-якого захисту і це дозволено у місцях, де немає загрози їх пошкодження. Проте прокладання кабелів у трубах має ряд переваг:

– забезпечує високий рівень ізольованості провідників від вологості, вітру та інших несприятливих умов;

– практично повністю виключає ймовірність займання проводки через відсутність достатніх запасів кисню всередині каналу та у товщі ґрунту, що особливо актуально для дерев’яних споруд;

– полегшує обслуговування та ремонт кабельних ліній, адже для заміни кабелю достатньо відкопати трубу у траншеї і замінити кабель на новий, не викликаючи спеціальну підйомну техніку та бригаду робітників.

Також захисні футляри необхідні у тих місцях, де не вдалося прибрати тверді предмети, поблизу від дерев, у місцях перетину трас з водо- та газопровідними трубами, в’їздами машин у двір, канавами, лотками і там, де глибина траншеї менша 50 см.

Розкатка кабелю

Наступним етапом робіт є розкатка кабелю в траншеї. Існує 2 способи такої розкатки: з барабана, що рухається вздовж траншеї та з барабана встановленого нерухомо на одному з кінців траси.

Перший спосіб є продуктивнішим. Барабан, встановлений на платформі кабельного транспортера, рухається вздовж траншеї. Одні монтажники знаходяться на платформі та обертають барабан вручну. А інші рухаються слідом за транспортером, приймають кабель і укладають його на дно траншеї.

Другий спосіб використовують при монтуванні кабельних ліній невеликої довжини. Він передбачає встановлення барабана з кабелем на одному з кінців траси на спеціальному домкраті, який утримує барабан у підвішеному стані під час розмотування кабелю. Розкатку кабелю і його укладання в траншеї проводять вручну із застосуванням розкочувальних роликів та лебідки.

Прокладання кабелю у траншеї

Кабелі в траншеї розміщують на подушці з просіяного ґрунту або піску без камінців, будівельного сміття та шлаку товщиною не менше 10 см на відстані від стінок траншеї, не меншій ніж 10 см.

У разі використання додаткових елементів захисту (футлярів, гофри, полімерних трубок, захисного шлангу) їх натягують на кабель перед прокладанням. Укладають кабель з запасом по довжині на 1-2 % для компенсації можливих зсувів ґрунту та температурних деформацій самих кабелів і конструкцій, по яких їх прокладено. Запас створюють за рахунок хвилеподібною укладання кабелю. Виконувати запас у вигляді кілець або витків забороняється.

Розміщуючи кабелі, слід уникати перехрещень кабелів між собою та з трубопроводами.

На початку та в кінці лінії, а також на поворотах траси кабель надійно закріплюють.

Прокладати кабелі в траншеї слід на певній, мінімально допустимій, відстані один щодо одного. Недотримання цих вимог викличе неприпустиме нагрівання кабелів під час експлуатації, що може служити причиною виходу лінії з ладу.

Мінімальна відстань між кабелями у траншеї має бути:

– не менше 10 см між двома силовими кабелями напругою до 10 кВ та між силовим і контрольним кабелями;

– не менше 25 см між кабелями напругою від 20 кВ до 35 кВ та між ними і кабелями напругою, менше 20 кВ;

– не менше 50 см між кабелями напругою від 110 кВ до 330 кВ і кабелями, які обслуговують різні організації;

– відстань між контрольними кабелями між собою та кабелями зв’язку не нормують.

В одній траншеї рекомендується прокладати не більше 6 силових кабелів напругою до 35 кВ або 2 кабелів на напругу від 110 кВ до 330 кВ. Допускається поруч з ними прокладка не більше одного пучка контрольних кабелів. Якщо кількість кабелів необхідних для прокладки перевищує 6, то прокладати їх слід у паралельних траншеях. Відстань між крайніми кабелями паралельних траншей має бути не меншою 50 см.

Наступним етапом робіт є встановлення з’єднувальних кабельних муфт. При прокладанні в траншеї кількох кабелів сполучні і стопорні муфти розташовують із зсувом не менше 2 м. При прокладанні кабельних ліній на крутопохилих трасах установка кабельних муфт не рекомендується. А у разі необхідності – під ними слід створювати горизонтальні майданчики.

При монтажі кабелю на дачній ділянці своїми руками, прокладати кабелі бажано цілими шматками, оскільки виконати надійну муфту без досвіду дуже складно. А якщо зробити це не можливо, то варто застосувати надземну сполучну коробку.

Ще одна практична порада непрофесійним монтажникам – перед засипанням траншеї слід накреслити план розташування кабелю, бажано в масштабі, з прив’язкою до орієнтирів. Виміряти відстані до кутів будівель, стовпів, великих дерев, краю ділянки та позначити на стінах споруд точки, під якими кабель виходить в ґрунт. Адже наявність такого плану з розмірами суттєво полегшить доступ до кабелю при необхідності ремонту.

На усіх стадіях робіт необхідно контролювати наявність пошкоджень кабелю, адже заміна пошкоджених ділянок буде вельми складним та трудомістким завданням. Перевірити цілісність оболонки провідника можна вимірявши опір ізоляції за допомогою мегаомметру.

Після цього укладений кабель засипають тим же просіяним ґрунтом або піском з якого була виконана подушка, також висотою не меншою 10 см та злегка ущільнюють. Остаточну засипку здійснюють шаром раніше вийнятої землі без каміння та інших твердих предметів. Землю також розрівнюють та ущільнюють. Слід пам’ятати, що ґрунт дає усадку, тому при засипанні слід створити невеликий пагорб по всій довжині траншеї.

Захист кабелів від механічних пошкоджень

Під час прокладання кабельної лінії в траншеї необхідно ретельно продумати її захист від механічних пошкоджень аби убезпечити лінію у разі проведення земельних або будівельних робіт у майбутньому. Існує три основні способи такого захисту:

• залізобетонні плити;
• цегла;
• захисні листи з полімерних матеріалів, сигнально-захисна або сигнальна пластикова стрічка.

Залізобетонні плити товщиною не менше 0,05 м використовують для кабельних ліній напругою від 35 кВ до 330 кВ. Їх укладають поверх початкового шару ґрунту по всій довжині лінії так щоб плити виступали за крайні кабелі не менше ніж на 0,05 м. Над плитами по центру траншеї потрібно укладати одну сигнальну стрічку на висоті 0,25 м від площини захисних плит.

Для захисту ліній напругою до 20 кВ можна використовувати один з наступних видів захисту: один шар глиняної цегли (без порожнин) поперек траси, полімерні листи відповідної міцності або сигнальну стрічку. Їх також прокладають зверху початкового шару ґрунту на висоті 0,25 м від зовнішньої оболонки кабелю.

Цеглу застосовують звичайну, без порожнин. Використовувати силікатну та глиняну пустотілу або дірчасту цеглу для захисту кабельних ліній заборонено.

Використовувати глиняну цеглу або полімерні листи для захисту кабелів напругою до 20 кВ від механічних пошкоджень треба лише на тих ділянках траси, де можливі часті розкопування через наявність інших підземних комунікацій.

Сигнальна стрічка являє собою поліетиленову плівку товщиною 3,5-5 мм, яскравого червоного, жовтого або помаранчевого кольору з попереджуючим написом на якому вказано, що внизу є кабель. Таку стрічку легко можна буде помітити під час земляних робіт.

У разі розташування в траншеї лише одного кабелю сигнальну стрічку прокладають по осі кабелю так щоб середина стрічки знаходилась над кабелем. При прокладанні більшої кількості провідників краї стрічки (або стрічок) мають виступати за крайні кабелі не менше ніж на 0,05 м. Сигнальну стрічку не можна розміщувати у місцях перетину кабельних ліній з інженерними комунікаціями по 2 м з кожного боку та над кабельними муфтами також по 2 м з кожного боку, на підступах ліній до розподільчих пристроїв і підстанцій в радіусі 5 м та для кабельних ліній понад 1 кВ, що живлять електроприймачі I категорії.

Стрічки бувають односторонніми, тож слід впевнитись, що попереджувальний напис на всій протяжності траси знаходиться зверху.

Після укладання захисту продовжують засипання траншеї ґрунтом. Насипати слід дещо вище рівня землі оскільки через певний час порода осяде та ущільниться.

І останнім етапом є перевірка електричних параметрів перед підключенням струму. Слід перевірити кабель не тільки на відсутність коротких замикань жил між собою і бронею (якщо вона є), але і це найголовніше, – на відсутність замикань на землю. Якщо такі замикання є – вся робота повинна бути перероблена заново.

Якщо всі параметри в нормі – прокладання кабелю завершено.

Як бачимо, прокладання кабелів у траншеї – процес доволі тривалий. Він характеризується складністю проведення земельних робіт, необхідністю враховувати величезну кількість нормативів, відсутністю візуального контролю за станом кабелю, а у разі необхідності проведення ремонту доведеться майже повністю повторити процедуру прокладання.

Попри це, саме підземне прокладання:

– гарантує надійний захист кабелів від зовнішніх впливів;

– практично не потребує догляду та обслуговування;

– забезпечує довговічність (правильно обраний кабель прослужить багато років);

– усі витрати, на відміну від повітряного способу прокладання, є разовими;

– не потребує встановлення опор, стовпів та інших конструкцій і не псує естетику звисаючими дротами;

– вважається найбільш надійним та зручним.

Серед найбільш популярних видів кабельної продукції сміливо можна назвати кабель ВВГ та його модифікації.

ВВГ – це силовий кабель з мідними жилами, полівінілхлоридною ізоляцією та оболонкою. Він є одним з найвідоміших, найпопулярніших та найнадійніших силових кабелів, які використовуються для монтажу всередині приміщень. ВВГ призначений для передачі і розподілу електричного струму у стаціонарних електроустановках, розрахованих на змінну напругу 660 і 1000 Вольт частотою 50 Герц.

Застосування мідних провідників у конструкції кабелю наділяє ВВГ усіма перевагами цього матеріалу. А таких переваг дуже багато. Це і висока електропровідність, і здатність витримувати високу напругу, виявляючи мінімальні ознаки зносу, пластичність і висока міцність на розрив. Мідь відрізняється повільною окислюваністю та хімічною стійкістю. А гнучкість металу полегшує установку та ремонтопридатність проводки, виконаної за допомогою ВВГ. Мідний кабель практично не потребує обслуговування і є одним з найбільш безпечних варіантів організації електропостачання об’єктів.

Полівінілхлоридна ізоляція ВВГ забезпечує кабель стійкістю до механічних пошкоджень та займання, високою деформаційною і термічної стійкістю, забезпечує малі втрати і високий показник допустимого струму навантаження. Завдяки легкості, еластичності і великому радіусу вигину ПВХ-ізоляції, кабель ВВГ можна застосовувати на складних трасах. ПВХ-ізоляція досить стійка до агресивних хімічних сполук і вологи, володіє відмінними діелектричними властивостями і відрізняється невисокою вартістю.

Втім, головною перевагою даної марки кабелю є наявність великої кількості різних модифікацій ВВГ, здатних задовольнити практично будь-які потреби.

ВВГ випускають у різних конструкційних виконаннях. Він може бути виготовлений як з використанням монолітних (однодротових) жил, так і сконструйованим за допомогою багатодротових жил. Подібна конструкція полегшує монтаж виробів, оскільки мідь метал досить жорсткий і монолітні електричні жили великого перерізу призведуть до того, що такий силовий кабель буде дуже складно зігнути.

Форма жил також може бути різною: круглою або секторною. Остання частіше застосовується при великих перерізах для зменшення діаметру кабелю. Залежно від форми жил та їх числа, кабель ВВГ може мати різну форму: круглу, квадратну, плоску, трикутну і навіть п’ятикутну.

 

У деяких модифікаціях ВВГ простір між струмопровідними жилами може бути заповнений пластикатом, конструкція інших може містити додатковий захисний екран і навіть броню, а оболонка ВВГ може бути виконана з ПВХ різних видів.

Одним з найпоширеніших різновидів ВВГ є кабель ВВГ-П. Переріз даної марки не круглий, а плаский.

Така форма обумовлена ​​тим, що жили ВВГ-П розташовані паралельно. Що у свою чергу ідеально підходить для прокладання під шаром штукатурки чи бетону, у заглибленнях гіпсокартону, під ламінатом, у плінтусних кабельних каналах, трубах та кабельних лотках, для монтажу прихованої проводки і в інших місцях, де важлива економія простору. Саме такий різновид кабелю ВВГ виконаний з ПВХ, що не поширює горіння – ВВГ-Пнг найбільш часто використовується для прокладання проводки у квартирах, офісах та виробничих приміщеннях.

ВВГз – це різновид кабелю ВВГ у якому простір між ізольованими жилами заповнений джгутами з ПВХ або гумовою сумішшю. Заповнення надає кабелю додаткову герметизацію і механічну стійкість. А використовується даний різновид в умовах, де необхідне ущільнення кабелю при введенні в електроустаткування.

ВВГЭ – це екранований кабель ВВГ. Його особливістю є наявність екрану, що запобігає поширенню електричних та магнітних полів. Такий додатковий екран захищає кабель від зовнішніх електромагнітних імпульсів та не дозволяє електромагнітним полям, що виникають всередині кабелю впливати на кабелі, прокладені поруч. ВВГЭ використовується при спільному прокладанні кабелів різного призначення в одній траншеї, лотку або кабельному каналі, а також інших місцях, де необхідний захист електричних ланцюгів від впливу зовнішніх електромагнітних полів.

АВВГ є алюмінієвим аналогом ВВГ, що коштує значно дешевше мідного кабелю.

Незважаючи на ряд недоліків алюмінієвих провідників, такий кабель доцільно використовувати при прокладанні потужних трас великою протяжністю. А також, завдяки легкій вазі, що приблизно на 40% менша мідного аналога, монтаж АВВГ можна здійснювати на різних опорах та конструкціях. Застосування АВВГ здатне істотно зменшити витрати на прокладання ліній і, при правильному підборі перерізу кабелю та дотриманні правил з’єднання, мінімізувати усі негативні властивості алюмінію.

Алюмінієві кабелі також можуть бути екранованими (АВВГЭ) або виготовленими із заповненням (АВВГз).

Існують також різновиди ВВГ підвищеної гнучкості. За ступенем гнучкості кабелі поділяються на 5 категорій, від 1 до 5. Чим вища категорія, тим більша гнучкість. Гнучкі кабелі ВВГ використовуються в умовах, які передбачають часті та виражені вигини при прокладанні у блоках, на спеціалізованих кабельних естакадах, у промислових приміщеннях, а також у звичайних житлових будинках у якості електропроводки. До таких кабелів належать, наприклад, ВВГ3 і ВВГ5.

Для виконання побутової електропроводки використовують так звані негорючі різновиди ВВГ. Ізоляція таких провідників не поширює горіння, а вироби мають додаткове маркування «нг». Саме ВВГнг є найпопулярнішим кабелем, що використовується для прокладання домашньої електропроводки. Він слугує для монтажу розподільчих щитів освітлення, вимикачів, силових розеток, стаціонарних машин та інших механізмів.

Виготовлений в ізоляції із самозгасаючого ПВХ пластикату, ВВГнг використовується також для прокладання у пожежонебезпечних приміщеннях, за гіпсокартонними перекриттями, у підвісних стелях, дерев’яних будинках, ванних кімнатах, саунах та лазнях. А також застосовується при монтажі в пучках, оскільки у разі займання одного з кабелів полум’я не пошириться на інші кабелі, а пожежа буде локалізована.

Ще одним, вельми поширеним, різновидом негорючого кабелю ВВГ є модифікація ВВГнгд або ВВГнг-LS. Літери «LS» являють собою абревіатуру від англійського «low smoke» та означають «низький рівень диму». Такий кабель теж не поширює горіння і під впливом вогню практично не утворює дим та газ. Завдяки цій особливості ВВГнгд (нг-LS) використовується у громадських місцях (навчальних і медичних установах, торгових центрах, адміністративних приміщеннях, супермаркетах тощо) та інших об’єктах масового скупчення людей, до яких пред’являються підвищені вимоги пожежної безпеки і дозволяє людям, у разі виникнення пожежі, евакуюватися без шкоди для здоров’я.

ВВГнгд (нг-LS) широко застосовується для групового прокладання. Використовується у виробничих і житлових приміщеннях, трансформаторних підстанціях і щитових, а також для облаштування систем аварійного живлення.

Існують також модифікації ВВГ на основі вогнетривкого пластикату, здатні повністю протистояти дії відкритого вогню протягом декількох хвилин. Такий різновид позначається літерами FR («fire resistance» – вогнестійкість). Найбільш відомими вогнестійкими різновидами ВВГ є ВВГнг-FRLS і ВВГЭнг-FRLS. Їх конструкція містить вогнезахисний бар’єр у вигляді слюдяної стрічки, накладеної на струмопровідні жили. А сферою застосування є виробничі підприємства, атомні станції та вибухонебезпечні зони. Подібні провідники зберігають працездатність навіть під час пожежі і використовуються для монтажу систем пожежогасіння та безпеки. При виникненні пожежі вони не горять, а плавляться, виділяють мінімальну кількість токсичних продуктів горіння та диму, зберігають працездатність аварійно-рятувального обладнання від 90 до 180 хвилин і забезпечують безпеку людей, дозволяючи їм спокійно евакуюватися з палаючого приміщення.

Серед негорючих кабелів ВВГ також слід виділити марку ВВГнг-LSLТх.

Це кабель зі зниженим димо- та газовиділенням і низькою токсичністю продуктів горіння. Його ізоляція складається з малогорючого пластифікату, який під час горіння утворює менше диму, а сам дим відрізняється малої отруйною здатністю. Літери LS («low smoke») позначають низький рівень диму, а маркування LТх («low toxic») вказує на знижену токсичність продуктів горіння. Такі провідники зазвичай застосовують у соціальних установах: будинках престарілих, лікарнях, дитячих закладах, спальних корпусах освітніх установ, санаторіїв і будинків відпочинку, готелях та гуртожитках. А також використовують при обладнані спортивних споруд, метрополітену та об’єктів атомної енергії.

Закордонним аналогом кабелю ВВГ є кабель марки NYM.

Виконаний за німецьким технологічним стандартом, NYM має тришаровий ізоляційний захист та поліпшені характеристики. Це також мідний силовий кабель з ізоляцією з ПВХ пластикату і зовнішньою оболонкою з негорючого ПВХ. А основною особливістю даної марки є наявність додаткового негорючого заповнювача з крейдонаповненої невулканізованої гумової суміші. Суміш нанесена зверху скручених ізольованих жил і заповнює порожнини між ними. Така конструкція істотно підвищує пожежобезпечність кабелю, надає йому підвищену міцність та термостійкість, забезпечує герметизацію з’єднань і збільшує гнучкість. Кабель стійкий до стрибків напруги, складних зовнішніх умов, вологостійкий та еластичний.

NYM ідеально підходить для прокладання у дерев’яних будинках, житлових приміщеннях, адміністративних, торгівельних і промислових спорудах, а також у соціальних установах: дитячих садках, школах та лікарнях. Кабель активно використовується для монтажу вимикачів, розеток, нерухомих механізмів, ланцюгів освітлення і ліній стаціонарного обладнання. Застосовується для зовнішньої та прихованої прокладки: у цегляних кладках, під штукатуркою або шаром бетону, у вигнутих кабель-каналах і гофротрубах. І також як ВВГ, при прокладанні на відкритому повітрі потребує захисту від сонячного світла.

На відміну від ВВГ, кабель NYM завжди має тільки мідні цільнодротяні жили (моножили). І призначений для монтажу силових та освітлювальних мереж у промислових і житлових будівлях максимальною напругою до 660 вольт (300/500/660) частотою 50 Гц. Випускається тільки круглого перерізу, що робить його незручним при прокладанні під штукатуркою або закладці в бетон. Але при цьому, у порівнянні з ВВГ будь-якого виду NYM більш стійкий та зручний в роботі.

Характеристики кабелю NYM схожі з такими марок ВВГнг і ВВГнгд. Їх переважно використовують для монтажу електропроводки у квартирі або будинку, підключення до електрощитка на поверсі та для індивідуального підключення потужних споживачів. А оскільки вартість NYM істотно вища ВВГ, то споживачі нерідко віддають перевагу вітчизняній продукції.

Слід пам’ятати, що більшість різновидів ВВГ не призначені для прокладання у ґрунті без додаткового захисту від механічних пошкоджень. Проте існують броньовані різновиди кабелю, здатні вирішити і це завдання. До них належить кабель ВБбШв.

Він виготовлений із захисною бронею у вигляді сталевих стрічок під шаром полівінілхлоридної оболонки. Такий кабель можна використовувати як для прокладання під землею, так і у трубах на відкритому повітрі. Він призначений для електричних установок, прокладання мереж між будинками і спорудами, живлення вуличних світильників та виконання відгалужень в траншеях під землею.

Броньований кабель може бути виконаний не тільки з мідними жилами, а й з алюмінієвими. Останній маркується АВБбШв.

Підсумовуючи наш огляд, сміливо можна стверджувати, що кабель ВВГ один з найбільш популярних та надійних силових кабелів та є лідером на ринку силової кабельної продукції. Це чудовий варіант для монтажу електричних мереж у житлових приміщеннях і комерційних об’єктах, прокладання електропроводки прихованого або відкритого типу. Може використовуватися для монтажу на відкритому повітрі (при використанні захисту від ультрафіолету), у вологих і сухих приміщеннях, у шахтах, блоках, колекторах, приміщеннях з високою корозійною активністю і пожежонебезпечних приміщеннях. Використовуватися для різних побутових потреб: підключення електричних теплих підлог, систем вентиляції і кондиціонування, а також побутового, виробничого і торгового устаткування.

Має широкий діапазон робочих температур, що знаходиться в межах від -50°С до +50°С. А також випускається у холодостійкому виконанні (витримує до -60°С і маркується літерами «ХЛ») і тропічному виконанні (з буквеним індексом «Т», стійкий до впливу цвілевих грибів).

Кабельний завод «ЄВРОПАН» випускає кабелі ВВГ різних видів, кожен з яких доступний для замовлення у різних типорозмірах. Ознайомитися з асортиментом та технічними характеристиками продукції можна на сайті або за допомогою каталогу наших виробів.

Кабельний завод «ЄВРОПАН» запустив серійне виробництво проводів H07V-K та H05VV-F, сертифікованих відповідно до основних вимог директив ЄС. Продукція має Сертифікати відповідності ЄС та відповідає Директиві ЄС по низьковольтному обладнанню 2014/35/EU.

H07V-K – це гнучкий одножильний провід універсального застосування. Розрахований на змінну напругу 450/750 В та сконструйований з тонких мідних дротів 5 класу гнучкості з ізоляцією з ПВХ-пластикату, що не поширює горіння. H07V-K відрізняється великою колірною гамою виконання та призначений для стаціонарного монтажу.

Провід активно використовують для внутрішньої проводки у місцях, де через обмежений простір або складнощі прокладання необхідна висока гнучкість провідника. Застосовують в електропроводці захищеного типу, при підключенні електро- та освітлювальних приладів, у виробничому обладнанні, сигнальних ланцюгах, електророзподільних пристроях і для прокладання в трубах над і під штукатуркою.

H05VV-F – це гнучкий провід, розрахований на номінальну напругу 300/500 В. Виготовлений із застосуванням особливо гнучких багатодротяних мідних жил з ізоляцією з негорючого ПВХ пластикату.

Провід призначений для приєднання стаціонарного і легкого переносного обладнання з низьким та середнім механічним навантаженням, а також з’єднання побутових приладів та електричних інструментів (пилососів, холодильників, пральних машин, кухонних приладів, настільних ламп, радіоприймачів тощо). H05VV-F не призначений для підключення електричних опалювальних приладів та промислового електроінструменту, використання на виробничих і сільськогосподарських підприємствах та для зовнішнього застосування.

Проводи H07V-K, H05VV-F пройшли сертифікацію на підтвердження відповідності продукції директивам ЄС, гармонізуючим стандартам Європейського союзу та основним вимогам безпеки для споживачів і навколишнього середовища. За результатами зазначеної процедури H07V-K, H05VV-F отримали Сертифікати відповідності ЄС, що дозволяють здійснювати постачання проводів H07V-K, H05VV-F на територію Європейського союзу.

Шановні партнери, замовники та клієнти, ми раді повідомити вам чудову новину. На сайті ТОВ «ЄВРОПАН» з’явилася можливість завантажити прайс-лист нашої продукції.

У прайс-листі представлений актуальний перелік усіх типорозмірів кабельно-провідникової продукції, що випускається нашим заводом та актуальні ціни. Інформація буде оновлюватись у режимі реального часу, тому ви завжди матимете змогу ознайомиться з актуальними цінами.

Прайс-лист виконаний у форматі Microsoft Office Excel, зручний для перегляду і доступний для завантаження у розділі «Продукція».

Напевно головний фактор, на який споживач звертає свою увагу, обираючи потрібний кабель чи провід – це площа його перерізу. А от другим, не менш важливим фактором є ізоляція виробу. Ізоляція забезпечує надійну роботу кабелю або проводу та надає їм ті чи інші якості. Вона захищає людину від ураження електричним струмом, а також повинна мати високий рівень електричної міцності, аби виключити можливість пошкодження провідника при допустимій напрузі.

Ізоляцію прийнято поділяти на власне ізоляцію і оболонку або як їх ще називають внутрішню і зовнішню ізоляцію. Ізоляція – це шар діелектричного матеріалу, який покриває кожну струмопровідну жилу і захищає жили від контакту одна з одною. Оболонка, у свою чергу, накладається поверх ізоляції. Вона утримує усі складові кабелю або проводу разом і служить для захисту від механічних, хімічних, теплових та інших впливів. А також додатково захищає внутрішню ізоляцію від пересихання, підвищеної вологості та інших факторів.

Існує безліч різних видів ізоляції, кожен з яких призначений для певних умов експлуатації і відрізняється різними властивостями та хімічним складом. У якості ізоляційних матеріалів традиційно застосовують: гуму, ПВХ, поліетилен, фторопласт та папір. Менш поширеними діелектриками є: карболіт, лак, окис магнію, полістирол, шовк та інші волокнисті матеріали (бавовняна пряжа, триацетатне волокно, капрон, анід, лавсан, скловолокно, азбест) тощо.

Різновиди ізоляційних матеріалів

Пластмасова ізоляція

На сьогоднішній день кабелі, проводи та шнури саме з пластмасовими ізоляційними оболонками домінують у споживчому сегменті. Пластмасову ізоляцію виготовляють з поліетилену або полівінілхлориду (ПВХ). Провідники з такою ізоляцією досить легкі, достатньо гнучкі, підходять для реалізації багатьох технічних завдань у квартирах і приватних будинках, можуть застосовуватись у промисловості, житлово-комунальному господарстві та техніці, мають достатній ступінь захищеності і коштують досить дешево. А також у цих матеріалів немає обмежень щодо прокладання по вертикальних і крутопохилих трасах, що значно спрощує виробництво, монтаж та експлуатацію такої продукції.

До переваг пластмасової ізоляції також відноситься ширший робочий температурний діапазон, екологічна безпека, висока стійкість до вологи, механічна міцність, довговічність, хімічна та електрична нейтральність.

Полівінілхлоридний пластикат (ПВХ)

Полівінілхлоридний пластикат – це суміш полівінілхлоридної смоли із пластифікаторами, стабілізаторами та іншими добавками. У даний час саме цей матеріал є найпоширенішим для ізоляції кабелів та проводів, що прокладаються всередині приміщень. Свою популярність ПВХ здобув завдяки невисокій вартості та гарним фізичним характеристикам – гнучкості, зносостійкості і хорошим захисним властивостям. Матеріал не горючий та стійкий до дії агресивних хімічних сполук. Має гарну пропускну здатність, забезпечує малі втрати та високі показники допустимого навантаження струмом. ПВХ ізоляція екологічно безпечна та еластична. А вироби з ПВХ-ізоляцією добре протистоять механічним пошкодженням та відрізняються деформаційною і термічною стійкістю.

Легка вага, великий радіус вигину та середній діаметр дозволяють використовувати кабельні вироби з полівінілхлоридною ізоляцією у складних умовах.

До мінусів матеріалу слід віднести його знижені діелектричні характеристики, прискорення процесу старіння під впливом ультрафіолетових променів, відсутність стійкості до впливу високих температур і здатність виділяти шкідливі речовини при надмірному нагріванні (наприклад, хлороводень і діоксини).

Поліпшити характеристики полівінілхлоридної ізоляції допомагають спеціальні пластифікатори: каолін, карбонат кальцію, вуглекислий свинець, солі стеаринової кислоти, барію, стронцію, тальк та багато інших. Правильно підібравши такі добавки можна надати ПВХ додаткові властивості: підвищити пластичність, термостійкість, забезпечити збереження гнучкості при низьких температурах тощо. Подібні модифікації дозволяють використовувати провідники з ПВХ оболонками при прокладанні на вулиці, але при цьому дещо погіршують його ізоляційні властивості та хімічну стійкість.

Поліетилен

Ізоляція з використанням поліетиленів високої і низької щільності відрізняється стійкістю до дії хімічного або будь-якого іншого агресивного середовища та здатністю витримувати низькі температури. При цьому поліетилен є термопластичним матеріалом і з підвищенням температури його властивості різко погіршуються. Він починає руйнуватись, а тому застосовувати його рекомендовано лише за умови відсутності значних термічних перепадів.

У зв’язку з цим, у виробництві кабельно-провідникової продукції найчастіше використовується так званий зшитий або вулканізований поліетилен (СПЕ). На відміну від звичайних видів поліетиленової ізоляції, нестабільних при нагріванні, СПЕ здатний витримувати істотно вищі температури, не змінюючи своїх властивостей.  Тривало допустима температура нагріву зшитого поліетилену значно вища, ніж у інших матеріалів. Її максимум у режимі нормального навантаження досягає +90°С, а у разі короткого замикання – +250°С. Це дає змогу використовувати СПЕ при значно більших напругах ніж, наприклад ПВХ пластикат. 

Зшитий поліетилен має досить високі діелектричні властивості, хорошу електричну міцність і малу вагу. Володіє гарними механічними характеристиками та відносною гнучкістю. Стійкий до вогню, сонячного світла, впливу вологи, луг та кислот. Не боїться перепадів температур і застосовується у різних температурних діапазонах. А додавання до складу матеріалу особливих домішок і вулканізація роблять поліетилен стійким до розтріскування та збільшують температуру його плавлення.

До переваг даного типу ізоляції можна також віднести однакову легкість прокладання кабелів і проводів у кабельних спорудах, на складних трасах і по пересіченій місцевості.

Проте, попри перераховані переваги, ізоляція зі зшитого поліетилену має високі діелектричні втрати. Це обмежує її використання для виробництва кабелів високої напруги – 20 кВ і вище. Крім того, електричні втрати залежать від протяжності кабельної лінії. Тому при прокладанні трас великої протяжності на основі кабелів зі СПЕ-ізоляцією необхідно виконувати монтаж додаткових заземлень металевих екранів.

Гумова ізоляція

Гума – це природний матеріал на основі каучуку, що характеризується еластичністю, водонепроникністю та електроізоляційними властивостями. При цьому у кабельному виробництві використовується гума не лише натурального, а і синтетичного походження. Цей вид ізоляції застосовується при необхідності отримати підвищену гнучкість кабелю або проводу.

Висока гнучкість матеріалу істотно спрощує монтаж у важкодоступних місцях, дозволяючи уникнути великих радіусів на вигинах і використовувати кабельно-провідникові вироби практично у будь-яких умовах. До переваг гумової ізоляції також можна віднести її практично повну негігроскопічність,  стійкість до багатьох агресивних речовин, таких як кислота, масло, луги та високі температурні показники при виникненні коротких замикань у ланцюгах. Вироби з гумовою ізоляцією витримують важкі умови експлуатації і зберігають свою гнучкість та еластичність навіть при низьких температурах, а тому можуть використовуватися як у приміщеннях, так і на відкритому повітрі.

Однак гумова ізоляція не вважається довговічною. Через певний час зовнішня гумова оболонка втрачає свою еластичність і захисні властивості. Гума старіє, зазнає зміни хімічних властивостей і розтріскується під впливом низьких або високих температур. Також процесу старіння сприяють перепади тиску, наявність газів в місцях пролягання кабелю, вплив прямих сонячних променів та інші чинники. Для того аби мінімізувати вплив подібних негативних явищ використовуються особливі види гуми, здатні довгий час витримувати вплив навколишнього середовища. Для цього гуму піддають додатковій вулканізації і використовують її озоностойкі типи на основі бутилкаучуку і каучуку з етиленпропілену.

Також до недоліків гумової ізоляції слід віднести нижчу робочу температуру струмопровідних жил (близько 65°С) і більш високу вартість порівняно з іншими видами ізоляції.

Силіконова гума

У якості ізоляційного матеріалу використовують також силіконову гуму. Її відмінною рисою є здатність утворювати після згоряння плівку, що не пропускає електричний струм. А це, у свою чергу знижує ймовірність короткого замикання внаслідок перегрівання проводки.

Паперова ізоляція

Просочена паперова ізоляція виконується зі стрічок кабельного паперу підвищеної міцності, що виготовляється з сульфатної целюлози, просоченої спеціальним розчином на основі масла, каніфолі і воску. Після такої обробки паперовий ізолятор набуває невластивих йому характеристик.

Це досить надійне рішення, оскільки папір є хорошим діелектриком. Відрізняється непоганими електричними властивостями, тривалим терміном служби, порівняно високою допустимою температурою і невисокою вартістю.

Недоліками виробів з паперовою ізоляцією є: їх нестійкість до будь-яких зовнішніх впливів; гігроскопічність, що вимагає повної герметичності оболонок кабелю і прокладання в умовах повної гідроізоляції та вкрай обмежена можливість прокладання по похилим трасах, обумовлена використанням просочення.

Кабелі з паперовою ізоляцією завжди мають металеву оболонку, що захищає їх від механічних впливів і проникнення вологи всередину. Металева оболонка, у свою чергу, збільшує вагу кабелю, а також його вартість. Але при цьому такі вироби можна використовувати для прокладання у сирих ґрунтах, вологому середовищі, а за наявності додаткового захисту навіть під водою.

Неможливість використання кабелів у паперовій оболонці при прокладанні похилих трас значно звужує сферу їх застосування. Зумовлене таке обмеження тим, що при вертикальному або похилому положенні траси при значній різниці рівнів прокладання кабелю маслоканіфольний розчин, що просочує папір, стікає з верхнього кінця у нижню частину траси. В результаті у верхніх ділянках траси зменшується електрична міцність кабелю через виникнення повітряних прогалин, а у нижніх ділянках – виникає підвищений тиск, що може призвести до розгерметизації кабелю. Усе це знижує ізоляційну міцність виробу, погіршує умови охолодження, призводить до передчасного старіння ізоляції і скорочує термін служби кабелю. Слід зазначити, що існують ізоляційні матеріали з нестікаючим просочувальним складом, але навіть вони часто не здатні забезпечити необхідні вимоги при побудові вертикальних трас.

Також у процесі роботи кабелі періодично нагріваються і охолоджуються. При нагріванні усі елементи кабелю, у тому числі просочувальний склад, збільшуються в обсязі. Це викликає деформацію оболонки. Після охолодження кабелю оболонка і паперова ізоляція через залишкові деформації вже не в змозі зайняти своє попереднє положення. У результаті, після декількох циклів нагріву та охолодження, в ізоляції утворюються газові і вакуумні включення, що знижують її діелектричну міцність. Під дією електричного поля в цих включеннях виникає іонізація, що супроводжується підвищенням температури, прискоренням місцевого старіння ізоляції і зниженням її електричної міцності. Усе це обмежує застосування таких кабелів напругою до 35 кВ.

З цієї причини на напругу 110 кВ і вище використовують маслонаповнені кабелі, у яких паперова ізоляція просочується рідким кабельним маслом. Порожнечі у таких кабелях заповнені маслом під постійним тиском, який підтримується автоматично у заданих межах за допомогою масло-підживлюючих пристроїв, встановлених вздовж кабельної лінії. Така конструкція практично усуває процес утворення повітряних і газових включень в ізоляцію. Недоліком маслонаповнених кабелів є підвищення в’язкості масла а, отже, погіршення якості просочення при низьких температурах. А витік масла є небезпечною за своїми наслідками аварією для маслонанолненного кабелю.

На сьогоднішній день паперова ізоляція вважається дещо застарілою та при виробництві сучасної кабельно-провідникової продукції використовується досить рідко.

Емалева ізоляція

Емалева ізоляція являє собою багатошарове покриття проводів тонким шаром захисної емалі (лаку) з подальшим сушінням та полімеризацією. Вказаний вид ізоляції робить провід дуже тонким, а котушку компактною.

Існує досить велика кількість різних емальлаків, що використовуються для такого типу ізоляції. Найбільш відомими серед них є вініфлекс, металвін, емальлаки на основі поліефірних та поліімідних смол, а також масляні емальлаки. Використовуваний тип емалі, а також її товщина визначають клас електроізоляційних властивостей проводу, його нагрівостійкість, механічну та хімічну міцність.

Загалом, емальовані дроти використовується для створення обмоток в електромагнітах, електродвигунах, котушках, динаміках, а також окремих видах трансформаторів та блоків живлення. Можуть застосовуватися в електротехнічній, електронній та автомобільній промисловості. І цінуються за свої чудові електричні, температурні та механічні властивості, стійкість до стирання, високу міцність на розрив, гнучкість і здатність підтримувати високу робочу температуру, а у разі необхідності витримувати і будь-які несприятливі погодні умови.

Проводи з емальованою ізоляцією мають легку вагу, стійкі до корозії, впливу масла і кислот, довговічні і при цьому відрізняються легкістю виготовлення та з’єднання.

Карболіт

Досить хорошим ізолятором є також карболіт. Це пластичний матеріал, що відрізняється високою термостійкістю і відносною гнучкістю, яка правда дещо поступається більшості інших видів ізоляції. Крім ізоляції застосовується при виготовленні корпусів розеток, вилки для шнурів електроприладів і подібних пристроїв. Недоліком матеріалу є його крихкість.

Фторопластова ізоляція

Фторопласт – універсальний теплостійкий матеріал, що використовується в тому числі для виготовлення ізоляції кабелів і проводів та має низку переваг у порівнянні з іншими матеріалами.

Його чудові діелектричні характеристики та стійкість до впливу високих температур, що сягають аж +260°C без зміни хімічних характеристик, роблять застосування фторопласту незамінним в електроніці та електротехніці для ізоляції проводів, кабелів, роз’ємів, виготовлення друкованих плат, пазової ізоляції електричних машин та в багатьох інших сферах. А також з фторопластової плівки виготовляють первинну обмотку високовольтних проводів.

Фторопластовий ізоляційний прошарок вважається однією з найміцніших і найнадійніших ізоляційних систем. Однак процедура застосування даної ізоляції вважається досить складною.

При виготовленні кабелів та проводів такого типу на струмопровідні жили фторопласт накладають або суцільним монолітним шаром, або намотують у вигляді ниток чи стрічок, а потім запікають під впливом дуже високих температур. Отримане в результаті покриття набуває здатності чинити опір будь-якому агресивному впливу навколишнього середовища. Відрізняється високою стійкістю до хімічних, механічних та будь-яких інших зовнішніх впливів. А що б пошкодити фторопластову ізоляцію механічно, треба докласти максимум зусиль.

Але при цьому така міцна структура значно ускладнює процес роботи з подібними кабелями. Цей вид ізоляції має низьку гнучкість та еластичність, а тому монтаж і застосування такої проводки вимагає особливих зусиль.

Ізоляція з волокнистих або комбінованих матеріалів

Волокнисті матеріали поділяють на матеріали органічного (натуральні і синтетичні) та неорганічного походження. До першої групи відносять бавовняну пряжу, шовк, капрон, анід, лавсан, віскозне, ацетатне і триацетатного волокно та багато інших. У другій групі найвідомішими матеріалами є скловолокно та азбест.

Комбіновані електроізоляційні матеріали виготовляють з полімерної плівки спресованої або склеєної з певним волокнистим матеріалом.

Плюсами ізоляції з волокнистих матеріалів є її невисока вартість, досить велика механічна міцність, гнучкість та зручність обробки. А до мінусів слід віднести високу гігроскопічність, низьку електричну міцність і теплопровідність. З метою поліпшення властивостей волокнистих матеріалів використовують різні просочувальні склади на основі масел, смол або лаків.

Вироби з подібною ізоляцією не використовуються при прокладанні силових ліній в квартирах, облаштуванні освітлення, розеток та вимикачів, але досить широко застосовуються при виготовленні монтажних і обмотувальних проводів. Загалом провідники з ізоляцією з натуральних, штучних та синтетичних волокон або комбінованого матеріалу мають досить універсальне застосування і часто зустрічається у різних побутових приладах, промислових агрегатах та невеликих силових установках.

Висновок

Наприкінці нашого огляду слід зазначити, що різні матеріали ізоляції проводів і кабелів мають свої переваги і недоліки. З цієї причини тип ізоляції необхідно вибирати виходячи з:

– конструктивних особливостей кабелю або проводу,

– напруги, при якій він буде працювати,

– технічних характеристик,

– електропровідності і теплопровідності матеріалів ізоляції,

– умов прокладання та експлуатації,

– а також вимог, що пред’являються до надійності кабельних ліній.

Шановні друзі!

Сьогодні день народження нашого ексклюзивного дистриб’ютора ТОВ «КАРАТ ЛТД». Ми щиро вітаємо керівництво та колектив з днем заснування компанії. Бажаємо подальшого процвітання, стабільного фінансового зростання, ефективної роботи, креативних ідей та амбіційних планів. Впевненого руху вперед, нових професійних досягнень та злагодженої роботи. Нехай удача та успіх супроводжують вас в усьому, ентузіазм та сили не полишають, а наші спільні успіхи зростають. Колективу бажаємо згуртованості, а кожному працівнику творчого натхнення, енергії та удачі.