Кабельний завод «ЄВРОПАН» здійснює постійне серійне виробництво вогнестійких кабелів на основі ізоляції з керамоутворюючої силіконової гуми та оболонки з безгалогенної композиції для об’єктів житлового, адміністративного та промислового будівництва. Завод випускає кілька різних серій вогнестійких кабелів для різноманітного устаткування та умов експлуатації: силові кабелі для електричних мереж з номінальною змінною напругою до 0,6/1 кВ, кабелі зв’язку та сигналізації для передачі електричних сигналів малої потужності в системах сигналізації, зв’язку та телекомунікацій при змінній напрузі до 300 В тощо.

Вогнестійкі кабелі використовуються на об’єктах з підвищеними вимогами до пожежної безпеки, у системах евакуації людей під час пожежі, протипожежного захисту, аварійного живлення, пожежної сигналізації та автоматизованого пожежогасіння, а також інших системах, які повинні зберігати працездатність в умовах пожежі.

Такі кабелі також характеризуються низькою токсичністю продуктів горіння та прокладаються у громадських будівлях, дитячих та освітніх установах, лікарнях, будинках для людей похилого віку та інвалідів, а також промислових та житлових об’єктах, де може перебувати велика кількість людей.

Фахівці Кабельного заводу «ЄВРОПАН» усвідомлюють, що вогнестійкий кабель має надважливе значення для забезпечення життя і здоров’я людей, котрі перебувають у приміщеннях, де він змонтований. Саме тому виготовлення зазначеної продукції відбувається виключно на високотехнологічних лініях провідних світових виробників кабельного обладнання, а виробничий процес постійно вдосконалюється.

Усі наші вогнестійкі кабелі успішно пройшли випробування на відповідність технічним вимогам пожежної безпеки та державним нормам, що діють в Україні і мають відповідні сертифікати.

Ознайомитись з асортиментом та характеристиками вогнестійких кабелів торгівельної марки «EUROPAN CABLE» ви можете на сайті Компанії або звернувшись до фахівців відділу продажів.

Кабельний тунель – це протяжна закрита споруда з опорними конструкціями, призначеними для розміщення кабелів та кабельних муфт. Він являє собою приміщення коридорного типу з можливістю вільного проходу по всій довжині, що дозволяє здійснювати прокладання кабелів, а також виконувати огляди та ремонти кабельних ліній.

Тунелі, де крім кабелів розташовуються також інші комунікації (водопровід і тепломережа) називають колекторами. Таке сусідство вельми сприятливо позначається на прокладених кабелях, оскільки водопроводи сприяють зниженню температури у кабельній споруді, а теплопроводи зменшують сирість.

Кабельні тунелі та колектори рекомендовано споруджувати на території міст та підприємств з щільною забудовою, при наявності великої кількості підземних інженерних комунікацій, а також на територіях великих металургійних, машинобудівних та інших енергоємних промислових підприємствах. Застосовується даний спосіб, як правило, при прокладанні більше 20 кабелів, що йдуть в одному напрямку.

Тунелі та колектори споруджують із залізобетонних елементів круглого або прямокутного перерізів. Споруди круглого перерізу прохідного виконання, як правило, призначені для двостороннього прокладання кабелів, а прямокутного перерізу – можуть використовуватися як для двостороннього, так і для одностороннього укладання кабелів. Останні бувають прохідного і напівпрохідного виконання, а при необхідності прокладання великої кількості кабелів можуть бути також тристінними (здвоєними).

До тунелів, як і до усіх кабельних споруд, пред’являються певні вимоги. Так, висота проходу між кабельними конструкціями повинна становити не менше 1,8 м, ширина проходу при двосторонньому розміщенні конструкцій повинна бути не менше 1,0 м і при односторонньому – не меншою 0,9 м. Підземні тунелі розміщені поза будівлями заглиблюють у ґрунт не менше ніж 0,5 м. А їх підлоги виконують з ухилом не меншим ніж 0,5%, у бік водозбірників або зливової каналізації.

Розміри колектора визначають залежно від кількості і виду розміщуваних у ньому комунікацій, а його конструкцію вибирають виходячи зі способу будівництва. Колектори круглого перерізу будуються, як правило, за допомогою щитів та більш закритим способом, а прямокутного перетину – відкритим способом.

З метою захисту на випадок пожежі, кабельні тунелі відокремлюють від інших приміщень і сусідніх кабельних споруд перегородками та перекриттями, виконаними з негорючих матеріалів, а у самих тунелях встановлюють вогнестійкі перегородки на відстані не більшій 150 м.

Тунелі повинні мати на кінцях виходи, а також додатково бути обладнаними аварійними виходами, виконаними у вигляді люка або вбудованими у надземні споруди.

Тунелі та колектори облаштовують водозбірниками або зливовою каналізацією, системами природної або штучної вентиляції, датчиками димоутворення, засобами для дистанційного і автоматичного пожежогасіння, електричним освітленням і мережею живлення переносних світильників та інструменту, а також автоматичною пожежною сигналізацією.

Контроль за температурою повітря у колекторі, роботою вентиляційних та насосних установок, а також іншими умовами експлуатації споруди здійснюють з диспетчерського пункту, обладнаного телефонним зв’язком, сигналізацією і дистанційним керуванням.

Для укладання кабелів у тунелях і колекторах встановлюються опорні металеві конструкції з антикорозійним покриттям. Відстань між конструкціями має бути не меншою 1 метра.

У двосторонньому колекторі, зазвичай, на одній стороні проходу внизу розміщують трубопроводи і над ними на кронштейнах зверху розташовують кабелі зв’язку, а на іншій стороні проходу розміщують водопровід і силові кабельні лінії над ним. В односторонньому колекторі у самому низу розташовують водо- і теплопроводи, над ними на кронштейнах прокладають кабелі зв’язку, а зверху – силові кабелі. При цьому силові кабелі і кабелі зв’язку розділяють горизонтальною перегородкою.

Технологія прокладання кабелів у тунелях, їх розташування і кріплення на конструкціях, а також виконання горизонтальних перегородок і установка з’єднувальних муфт такі ж, як і при прокладанні у кабельних каналах.

Прокладання кабелів у колекторах і тунелях розраховується з урахуванням можливості додаткового прокладання кабелів у кількості не меншій 15% від кількості кабелів, передбаченої проектом (заміна кабелів у процесі монтажу, додаткове прокладання для подальшої експлуатації тощо).

Для прокладання у тунелях дозволяється застосовувати тільки кабелі з негорючими оболонками. Розкатку кабелів у тунелях і колекторах здійснюють за допомогою лебідки або вручну (при довжині кабелю до 50 м), із застосуванням розкочувальних роликів. Після цього кабель вручну укладають на кабельні конструкції, змонтовані вздовж стін.

Прокладання кабельних ліній у тунелях та колекторах вважається однією з найбільш надійних і довговічних підземних систем. До її беззаперечних переваг можна віднести високий ступінь захисту лінії, а також зручність і прямий доступ для технічного обслуговування.

Недоліками є великі витрати на будівництво споруд, недостатній ступінь гідрогерметічності, а також небезпека виникнення загорання внаслідок високої внутрішньої температури тунелю.

https://www.youtube.com/watch?v=GWDzWp3sixk

Кабельний канал – це протяжна закрита непрохідна споруда, повністю або частково заглиблена в ґрунт, перекриття або підлогу, що дозволяє прокладати кабельні лінії, виконувати їх ремонти та огляди після зняття перекриття без проведення земляних робіт.

Прокладання у кабельних каналах забезпечує високий ступінь захисту кабельних ліній від механічних пошкоджень і застосовується як зовні, так і всередині виробничих приміщень.

На ділянках, де можуть бути розлиті розплавлений метал, рідини з високою температурою або речовини, що руйнівним чином впливають на оболонки кабелів, розміщення кабельних каналів не дозволяється.

Канали споруджують з уніфікованих збірних залізобетонних конструкцій і, рідше, з монолітного залізобетону або цегли. Розрізняють канали лоткового типу з перекриттям (фото а) та канали зі збірних стінових плит з основою та перекриттям (фото б).

Виготовляють канали різної ширини і висоти, прямокутного або квадратного перерізу. Глибина каналу повинна бути не більшою 1,2 м. А ширина – не меншою 0,3 м для каналів глибиною до 0,6 м, не менше 0,45 м – для каналів глибиною від 0,6 м до 0,9 м та не менше 0,6 м – для каналів глибиною від 0,9 м до 1,2 м.

Зверху канали накривають зйомними плитами та захищають гідроізоляцією.

Якщо канали розташовуються поза приміщеннями на територіях, які не охороняються, то їх роблять підземними, засипаючи шаром землі товщиною не менше 0,3 м поверх зйомних плит. У разі перетину з автомобільними дорогами канали заглиблюють на 0,7 м, а із залізничними дорогами – на 1 м. Для запобігання потраплянню в канали масел, ґрунтових, зливових і технологічних вод їх дно виконують під нахилом не меншим ніж 0,5% у бік водозбірників або зливної каналізації.

У кабельних каналах, побудованих поза приміщеннями і розташованих вище рівня ґрунтових вод, дозволено використовувати земляне дно з дренажем (підсипкою утрамбованого гравію або піску товщиною 10 – 15 см). А канали, розташовані у вологих ґрунтах або нижче рівня ґрунтових вод виконують з гідроізоляцією дна і стінок.

На огороджених територіях, доступних тільки для обслуговуючого персоналу, засипати кабельні канали землею необов’язково.

Якщо канали розташовуються всередині виробничих приміщеннях їх накривають зйомними плитами з негорючих матеріалів на рівні підлоги.

а) канал зовнішній, б) канал внутрішній

В електромашинних і аналогічних приміщеннях канали перекривають рифленою сталлю, а у приміщеннях щитів управління з паркетними підлогами або підлогами з синтетичним покриттям – дерев’яними щитами, захищеними знизу плитами з негорючого матеріалу.

У місцях входу каналів у будівлі їх відділяють від споруд незгораючими перегородками.

Кабельні канали повинні бути виконані з урахуванням можливості додаткового прокладання у них кабелів у кількості не меншій ніж 15% від числа, передбаченого проектом.

Для прокладання в каналах застосують кабелі з оболонками, що не розповсюджують горіння.

Прокладають кабелі в каналах по дну або на опорних конструкціях, встановлених на його стінках. Укладання на дні каналу застосовують якщо його глибина не перевищує 0,9 м. При цьому відстань між групою силових кабелів вище 1 кВ і групою контрольних кабелів має бути не меншою 0,1 м або ці групи кабелів повинні бути розділені перегородкою з негорючих матеріалів.

Для прокладання кабелів по стінкам каналу використовують кабельні стійки з полицями або профілі із закладними підвісками. При цьому розташування кабелів може бути виконане:

– на одній стінці каналу на підвісах або полицях;

– на обох стінках каналу на підвісах або полицях;

– на одній стінці каналу на підвісах, на інший стінці – на полицях.

Розташування кабелів та їх кріплення на конструкціях вибирається залежно від їх напруги, перерізу і типу.

Згідно з нормами ПУЕ розміщувати кабелі у кабельних спорудах слід у такій послідовності:

а) при двосторонньому розміщенні кабельних конструкцій контрольні кабелі слід розміщувати по можливості з протилежного боку від силових кабелів. При односторонньому розміщенні конструкцій контрольні кабелі та кабелі зв’язку розташовують лише під або над силовими кабелями, відокремлюючи їх перегородкою;

б) контрольні кабелі дозволено прокладати поруч із силовими кабелями напругою до 1 кВ;

в) силові кабелі напругою до 1 кВ прокладають переважно над кабелями напругою вище 1 кВ, відокремлюючи їх перегородкою;

г) різні групи кабелів: робочі та резервні кабелі напругою понад 1 кВ від генераторів, трансформаторів тощо та кабельних ліній, які живлять електроприймачі категорії І, треба прокладати переважно на різних горизонтальних рівнях і розділяти перегородками. У разі двостороннього розміщення кабельних конструкцій кабелі, які живлять електроприймачі категорії І, треба прокладати на консолях протилежних сторін.

У разі застосування автоматичного пожежогасіння з використанням повітряно-механічної піни або розпилення води перегородки, зазначені в підпунктах а), в) і г), дозволено не встановлювати.

Сполучні муфти на силових кабелях розміщують на окремій полиці опорних конструкцій і укладають в захисний протипожежний кожух, який повинен бути відділений від верхніх і нижніх кабелів по всій ширині полиць захисними перегородками. У кожному тунелі та каналі повинні передбачатися вільні ряди полиць для укладання з’єднувальних муфт.

Для проходу кабелів через перегородки, стіни і перекриття повинні бути встановлені патрубки з незгораючих труб. У місцях проходу кабелів у трубах прогалини у них повинні бути ретельно ущільнені вогнетривким матеріалом. Матеріал заповнення має забезпечувати схоплення і легко піддаватися руйнуванню в разі прокладання додаткових кабелів або їх часткової заміни.

Число кабелів у каналі може бути різним і залежить від їх діаметра і марки типового каналу. У каналах максимальних розмірів можна покласти до 60 силових кабелів. При необхідності прокладання великої кількості кабелів застосовують здвоєні (тристінні) канали, що, однак, ускладнює виконання відгалужень до окремих споживачів.

При невеликій довжині каналу (50 – 100 м) кабель розкочують вручну. При довгих каналах кабель прокладають механізованим способом, за допомогою лебідок і розкочувальних роликів, як це робиться при прокладанні кабелів в траншеях.

Основною перевагою прокладання кабелів в каналах є їх надійний захист від механічних пошкоджень. Крім того, даний спосіб прокладання дозволяє забезпечити огляд та ремонт кабельних ліній в процесі експлуатації, прокласти новий або замінити діючий кабель без проведення земляних робіт.

До недоліків прокладання в каналах можна віднести ускладнений повітрообмін і відведення тепла внаслідок обмеженого розміру каналу; скупченість кабелів, і як наслідок, можливість їх взаємного пошкодження при виникненні дуги; а також необхідність зняття верхнього перекриття каналу для проведення огляду або ремонту кабелів.

Прокладання кабельних ліній у лотках і коробах – це один з найбільш поширених способів монтажу кабельних ліній у приміщеннях різних виробничих підприємств та електроустановках.

Виконується він, як правило, відкритим способом по стінах та стелях у сухих, вологих, жарких та пожежонебезпечних приміщеннях, а також приміщеннях з хімічно агресивними середовищами. Застосовується переважно у виробничих будівлях і спорудах, технічних приміщеннях, підвалах, складах, цехах, а також у зовнішніх установках на прилеглих територіях.

При відкритому способі укладання кабелю лотки та короби використовуються для структурування кабельних і слабкострумових систем, забезпечуючи безперешкодний доступ та візуальний контроль кабельних трас.

Кабельні короби можуть застосовуватися як для прихованих, так і відкритих електропроводок. Кабельні лотки у житлових та адміністративних приміщеннях використовують, переважно, для прокладання електромережі закритим способом (за стінами, підвісною стелею або фальшпідлогою). А відкритий спосіб монтажу електромережі за допомогою кабельних лотків допускається лише для промислових магістралей.

Кабельний лоток – це відкрита незгораюча конструкція у вигляді жолоба, виконана з різних матеріалів, що використовується для прокладання кабелю та проводки всередині будівель та у зовнішніх установках. Лотки кріпляться на опорних конструкціях по стінах і стелях, в результаті чого утворюються своєрідні полиці на які і укладають проводи та силові кабелі в один або кілька шарів із заданою відстанню.

Лотки не захищають прокладений кабель від пошкоджень, а формують каркас кабельної мережі та фіксують розташування. А їх основним завданням є забезпечення легкої, безпечної і впорядкованої прокладки силових та сигнальних кабелів і проводів.

За конструктивним виконанням лотки можуть бути суцільними, перфорованими, драбинного типу та дротовими.

Кабельні короби відрізняються від лотків тим, що вони закриті. І являють собою порожнисті профілі прямокутного, трикутного, квадратного або іншого перетину з пласкою основою із знімними кришками або глухі, з перфорованими поверхнями та без.

Короба зі знімними кришками застосовуються для відкритих електропроводок. Глухі короби представляють собою порожнисту конструкцію, що не розбирається з суцільними стінками та без знімної кришки і використовуються при прихованих прокладках.

Як і лотки, короби кріпляться до стін та стель і, на відміну від лотків, призначені для захисту прокладених у них кабелів від механічних пошкоджень.

Згідно з ПУЕ, кабельні лотки для прокладки кабелів у кабельних спорудах виконують металевими, неметалевими або композитними. А кабельні лотки для прокладки кабелів у ґрунті або на поверхні ґрунту – залізобетонними.

Лотки виготовляють виключно з негорючих матеріалів. Найбільш поширеними є металеві кабельні лотки з оцинкованої або нержавіючої сталі, оцинкованого заліза або алюмінію. Найкращими експлуатаційними властивостями і корозійною стійкістю володіють лотки з оцинкованої сталі. Завдяки цьому вони можуть використовуватися для укладання кабелів як зовні, так і всередині будівель, для проведення ліній у будь-яких приміщеннях і монтажу на вертикальній і горизонтальній поверхні.

Короби, так само як і лотки, виготовляють з металу проте, на відміну від лотків, вони також можуть бути виготовлені з різних пластиків. Сталеві короби випускають із суцільними або перфорованими стінками та кришками і застосовують у приміщеннях і зовнішніх установках замість сталевих труб для освітлювальних і силових мереж. Відкрите прокладання сталевих коробів допускається у сухих, вологих, жарких і пожежонебезпечних приміщеннях, у яких прокладка у сталевих трубах не обов’язкова. Та забороняється у сирих, особливо сирих, з хімічно активним середовищем і вибухонебезпечних приміщеннях.

Неметалеві (пластикові) вироби використовуються для укладання низьковольтних кабелів всередині приміщень, переважно житлових та офісних.

Порівняно недорогі, невеликі за розмірами, досить легкі, не бояться впливу вологи і добре вписуються в інтер’єр. При цьому відрізняються невисокими показниками міцності і термостійкості, швидким зносом в процесі експлуатації та схильні до деформації при нагріванні кабелів, тому не застосовуються для зовнішнього монтажу.

Найбільш широко у житлових та офісних приміщеннях використовуються кабельні короби, виконані з ПВХ пластику.

Композитні лотки і короби виготовляються з полімерних матеріалів (синтетичних поліефірних смол) та скловолокна методом гарячого пресування або пултрузії.

Відзначаються високою механічною міцністю та жорсткістю, підвищеною стійкістю до вібрацій, вологостійкістю та морозостійкістю, стійкістю до будь-якої корозії, ультрафіолетового випромінювання, впливу агресивних хімічних середовищ та температурних коливань. Відрізняються винятковими ізоляційними властивостями, низькою теплопровідністю і легкістю конструкції, що робить їх зручними при транспортуванні і монтажі. А також забезпечують довгий термін служби.

Композитні вироби можуть з успіхом застосовуватися для організації кабельної траси зовні та всередині приміщень, для наземного та підземного прокладання. Рекомендуються для створення кабельних трас в умовах агресивних середовищ і найскладніших експлуатаційних умов. Випускаються суцільними і перфорованими відкритого і закритого типу.

Залізобетонні лотки застосовуються при прокладанні трас під землею або по поверхні ґрунту.

Здатні витримувати велике навантаження, міцні, не пропускають воду, зберігають цілісність при температурних коливаннях і переміщенні ґрунту (завдяки чому можуть використовуватися в сейсмоактивних зонах і вологих ґрунтах).

Після монтажу проводки або інших елементів всередині лотка його закривають кришкою і при підземному прокладанні зверху засипають ґрунтом, після чого лоток забезпечує повну безпеку спорудам та магістралям, які у ньому знаходяться.

Використання лотків спрощує та прискорює процес монтажу. А кабелі, прокладені у залізобетонних лотках, легко піддаються ревізії і ремонту після розкриття кришки.

Перфоровані лотки і короби – це вироби з перфорацією у вигляді отворів в основі та бокових частинах.

Така конструкція зменшує вагу виробу і полегшує монтаж кабелів, оскільки дозволяє кріпити лоток або короб до стелі чи стіни безпосередньо через корпус. Забезпечує вентиляцію кабельної траси, запобігаючи перегріву кабелів та відводить вологу, але при цьому гірше захищає магістраль від пилу.

Суцільні лотки і короби – це не перфоровані вироби закритого типу з суцільною основою і поверхнею.

Використовуються при прокладанні ліній, які потребують високого рівня захисту від навколишнього середовища на вулицях, у шахтах, громадських місцях. Захищають магістраль від негативного зовнішнього впливу, пилу і атмосферних опадів. При цьому виключають вентиляцію кабелів, а, отже, перешкоджають їх природному охолодженню.

Лотки драбинного типу – складаються зі штампованих боковин, що з’єднуються між собою перемичками із заданою відстанню, і зовні нагадують звичайну драбину. Здатні витримувати велике навантаження і застосовуються для прокладання найбільш масивних магістралей. Використовуються для вертикального укладання кабелів, при влаштуванні кабельних трас відкритого типу та прокладанні проводки всередині шахти. Не перешкоджають природній вентиляції кабелів і забезпечують вільний доступ до траси.

Дротові лотки виготовляються з відрізків сталевого оцинкованого дроту, які з’єднуються за допомогою зварювання. Забезпечують легкість конструкції, відмінну вентиляцію кабелів і проводів, вільний доступ до провідників для ревізії та профілактичних робіт і вимагають мінімум аксесуарів та інструменту для монтажу.

Використовуються для монтажу відкритих ліній у місцях, де необхідне укладання великої кількості кабелів різного типу, прокладання кабельних трас та електропроводки всередині різних приміщень, будівель і споруд. Дозволяють швидко розгалужувати кабельну систему в потрібних місцях, а також приєднувати до провідників потрібні електричні прилади.

При цьому вони не розраховані на значне навантаження і використовуються при влаштуванні полегшених кабельних шахт і горизонтальних трас.

Тип і матеріал лотка або короба обирають в залежності від умов прокладання та приміщення, у якому планується укладання кабелів. При виборі профілю також враховують тип і розмір кабелю, оскільки від цього залежить розмір короба або лотка. Висоту і ширину борту вибирають з урахуванням діаметра кабелю або пучка проводів, що укладаються, передбачаючи певний запас по ширині і висоті. Чим більшою є вага проводів або кабелів, тим товщими повинні бути стінки короба.

Монтаж електропроводок у лотках і коробах проводиться у такій послідовності:

1. Розмітка траси з дотриманням місць установки опорних та підтримуючих конструкцій, а також точок їх кріплення до будівельних елементів споруди.
2. Установка опорних конструкцій у вигляді стійок, кронштейнів або підвісів по стінах, стелях і під перекриттями на висоті не меншій 2 м від рівня підлоги або майданчика обслуговування. У приміщеннях, доступних тільки для електротехнічного персоналу, висота розташування лотків і коробів не нормується.
3. Закріплення лотків і коробів на опорних конструкціях.
4. З’єднання елементів лотків і коробів між собою. Лотки з’єднують між собою болтовими накладками або зварюванням. А з’єднання секцій коробів здійснюють за допомогою з’єднувачів та болтів. У сухих незапилених приміщеннях, де відсутні пари і гази, що негативно впливають на ізоляцію і оболонку проводів та кабелів, допускається з’єднання коробів без ущільнення. У приміщеннях, які містять пари або гази, що негативно впливають на ізоляцію або оболонки провідників, у зовнішніх установках та в місцях, де можливе попадання в короби масла, води або емульсії, а також в запилених приміщеннях, з’єднання коробів між собою і з корпусами електроустаткування виконують з ущільненням. У таких випадках короби повинні бути з суцільними стінками та з ущільненими цільними кришками або глухими.
5. Розкатка кабелів і проводів за допомогою лебідки або вручну (при довжині кабелю до 50 м), із застосуванням розкочувальних роликів.
6. Укладання проводів і кабелів. Після протягання, проводи та кабелі з розкочувальних роликів перекладають на кабельні лотки і короби вручну та закріплюють.
7. З’єднання і кріплення проводів та кабелів.

На лотках дозволяється прокладати неброньовані силові кабелі напругою до 1 кВ та перерізом не більше 16 мм². Укладають кабелі та проводи на лотках чотирма різними способами:

– рядами з проміжками між ними 5 мм;

– пучками в один ряд з відстанню між пучками близько 20 мм (число проводів у пучку не повинно перевищувати 12, а зовнішній діаметр пучка – бути не більшим 0,1 м);

– пакетами з відстанню між ними 20 мм;

– багатошарово без проміжків.

Пучки кабелів та проводів скріплюють бандажами: на горизонтальних прямих ділянках на відстані не більше 4,5 м, а на вертикальних – не більше 1 м. Кріплення окремих проводів і кабелів на прямих ділянках траси при горизонтальному розміщенні лотків не потрібно. У місцях повороту траси та при відгалуженнях проводи і кабелі закріплюють на відстані не більшій 0,5 м від повороту або відгалуження.

У коробах проводи та кабелі прокладають одно- та багатошарово з довільним розташуванням так, щоб висота шару в одному коробі не перевищувала 0,15 м. При горизонтальному розташуванні коробів кришкою вгору кріпити проводи і кабелі до короба не потрібно. У разі розташування кришки короба збоку проводи та кабелі кріплять до короба через 3 м, при прокладанні коробів кришкою вниз їх кріплять через 1,5 м і при вертикальному розташуванні короба – через 1 м.

Також кабелі та проводи закріплюються у їх крайніх точках, на муфтах, поворотах лінії та інших місцях з’єднання.

Прокладання кабелів і проводів здійснюють у вигляді мірних відрізків або безпосередньо з барабанів та бухт. Укладають кабелі в лотки і короби таким чином, щоб забезпечити запас по довжині, необхідний для компенсації зміни довжини провідника в наслідок коливання температури. При прокладанні заповнюють не більше половини обсягу лотка або короба аби забезпечити у подальшому легкий доступ до ліній під час ремонту та обслуговування і для повітряного охолодження проводки.

Спосіб монтажу проводки в коробах, у зв’язку з закритим типом конструкції, не повинен допускати скупчення у них вологи і конденсату. З цією метою для обстеження стану коробів у них передбачають люки, що відкриваються та знімні кришки.

На кінцях лотків і коробів, поворотах траси і відгалуженнях, а також у місцях підключення проводів до електроустаткування встановлюють маркувальні бирки. З’єднані в магістраль лотки або короби заземлюють.

Підводячи підсумок нашого огляду, слід зазначити, що організація кабельних трас за допомогою спеціальних кабельних лотків та коробів шляхом відкритого прокладання має низку істотних переваг. Це перш за все:

– простота обслуговування ліній за рахунок вільного доступу до провідників для ремонту і техобслуговування;

– економічність монтажу (порівняно з прихованим типом прокладання або монтажем у трубах);

– скорочення трудомістких операцій кріплення проводок;

– забезпечення хороших умов охолодження кабелів;

– можливість застосування у приміщеннях, що мають хімічно несприятливе середовище, підвищену вологість та температуру.

Лотки забезпечують організовану прокладку і охолодження великої кількості кабелів та віддаляють їх на безпечну відстань від агресивного середовища, джерел нагріву або небезпечних приладів. Дозволяють легко облаштовувати відгалуження на будь-якій ділянці і збільшувати число кабелів у лотку. До їх недоліків можна віднести слабкий захист кабелів від зовнішнього впливу та обмеження на прокладання електропроводки відкритим способом у сирих приміщеннях.

Короби, у свою чергу, забезпечують захист кабелів від зовнішніх впливів, але при цьому погіршують умови їх охолодження, що призводить до зниження їх струмового навантаження.

Крім того, монтаж кабельних лотків і коробів вимагає досить багато місця і має доволі низькі естетичні характеристики.

Вітаємо вас з сьогоднішнім святом – Днем вишиванки! Не забувайте про своє коріння, пам’ятайте про те, звідки всі ми прийшли. Національна пам’ять надзвичайно важлива і тільки ми з вами можемо її зберегти та передати нащадкам. Нехай ваше життя буде барвистим, як цей чудовий день!

Сучасні технології прокладання силових кабелів передбачають безліч різноманітних способів, основними з яких є повітряне та підземне прокладання. Повітряне – представлене ​​в основному повітряними лініями електропередачі, а підземне може бути виконане різними способами. Найвідомішим таким способом, мабуть, є прокладання у земляних траншеях. Але це далеко не єдиний варіант прокладання кабелю під землею. Воно може бути виконане безтраншейним способом, а також у різних кабельних спорудах: блоках, каналах, тунелях, колекторах тощо.

Кабельні споруди можуть розташовуватись не лише під землею, але і на поверхні землі та над землею. Прикладами такого способу прокладання є кабельні галереї та естакади. Вони широко  застосовуються в умовах де наявний шкідливий вплив ґрунту на оболонку кабелів та у районах вічної мерзлоти.

Там, де потрібно додатково захистити кабелі від механічних пошкоджень або агресивного впливу навколишнього середовища, застосовують прокладання у спеціальних трубах.

А у разі відкритого або прихованого прокладання кабелів по стінах будівель і споруд активно використовують прокладання у кабельних лотках і коробах.

Спосіб прокладання силового кабелю визначається місцем прокладання силових ліній. І повинен виключати можливість появи небезпечних механічних напружень та пошкоджень в процесі експлуатації траси. Тому для кожного виду монтажу передбачені спеціальні правила виконання робіт, а також власні нормативи та технічні регламенти.

Сьогоднішньою публікацією ми починаємо цикл статей, присвячений огляду різних способів прокладання силових кабелів, їх особливостей, переваг та недоліків. У одній з наших попередніх публікацій ми вже досить детально розглянули прокладання кабелів і кабельних ліній у земляних траншеях, а сьогодні ознайомимося з безтраншейним способом прокладання кабелів у землі.

Безтраншейне прокладання кабелів

Використання для облаштування кабельних мереж традиційної траншейної технології пов’язане з низкою певних труднощів: руйнуванням верхнього шару ґрунту, створенням перешкод для проїзду автомобілів і пішохідного руху, порушенням естетики навколишнього простору тощо. Крім того, даний спосіб просто не може застосовуватись у місцях із щільною забудовою, наявністю автомагістралей, залізничного полотна або водних перешкод. Саме у таких випадках застосовують безтраншейні методи прокладання кабелів.

Безтраншейне прокладання дозволяє прокладати кабелі без порушення поверхневого шару ґрунту на протяжних ділянках на відкритій місцевості, при відсутності на трасі підземних комунікацій та інженерних споруд, природних перешкод і твердого покриття. Метод забезпечує можливість прокладання в усіх категоріях ґрунтів, проходу боліт, ярів та вузьких водних перешкод.

Використовується при прокладанні кабельних ліній в охоронних зонах високовольтних повітряних ліній електропередачі, магістральних газо- та нафтопроводів; під залізничними і автомобільними дорогами, автомагістралями, трамвайними коліями, скверами, парками, річками, ярами, лісовими масивами та іншими подібними місцями. Застосовується безтраншейне прокладання кабелю і у приватних домогосподарствах в умовах обмеженого простору, де немає можливості вирити траншею. Проте все ж, найчастіше даний метод застосовується у містах при перетині автомобільних доріг.

Безтраншейна технологія є однією з найбільш сучасних і присутня практично у кожному проекті прокладання кабельних мереж електропостачання. Суть методу полягає в розміщенні кабельних ліній за допомогою високоточного проколу ґрунту спеціальною буровою установкою і застосовується для прокладання одиночних броньованих кабелів напругою до 10 кВ зі свинцевого або алюмінієвою оболонкою.

У міських електромережах, на території промислових підприємств, ділянках, що мають підземні комунікації і перетинаються з інженерними спорудами, безтраншейне прокладання кабелів заборонено.

Початковий етап робіт безтраншейного прокладання передбачає вивчення місцевості, де планується буріння свердловини: особливостей ландшафту, типу ґрунту, положення існуючих комунікацій та перешкод. А також вибір місць, де будуть розміщені приямки – вхідні і вихідні отвори.

До початку самих робіт трасу кабельної лінії розмічають віхами, розчищають від пнів, коренів дерев, вирівнюють пагорби ґрунту і засипають ями. Прокладання здійснюється за допомогою ножових кабелеукладачів: самохідних або таких, що пересуваються за допомогою тягових механізмів. Перед прокладання барабан з кабелем встановлюють на кабелеукладачі. Далі кабелеукладач ножем розрізає і розсовує ґрунт до утворення щілини, в яку, в міру просування механізму, через прикріплену до ножа касету, укладається кабель, що змотується з барабана.

Розкатку кабелю з барабана здійснюють вручну в процесі прокладання в залежності від швидкості пересування механізму так, щоб кабель перед входом в касету кабелеукладача не був натягнутий. Щоб уникнути пошкодження кабелю кабелеукладач повинен рухатися по трасі плавно, без різких гальмувань та поштовхів.

При безтраншейному прокладанні кабель укладають на глибину 1-1,2 м від рівня поверхні землі. Глибина заглиблення кабелю в ґрунт контролюється за допомогою мірної планки через кожні 20-50 метрів. Відхилення глибини закладення кабелю від проектної допускається в межах ± 50 мм.

Перед закінченням розмотування кабелю з одного барабана його кінець внапуск скріплюють з кінцем кабелю іншого барабана. Потім у цьому місці виривають котлован і монтують сполучну муфту. Довжина напуску має бути 2 м.

При прокладанні необхідно враховувати будівельну довжину кабелів на барабанах, щоб сполучні муфти встановлювались у місцях, зручних для монтажу та експлуатації, і не опинилися в заболочених місцях або ярах.

При прокладанні кабельних трас намагаються уникати боліт і заболочених ділянок, оскільки у таких місцях металеві оболонки кабелів швидко руйнуються корозією. Якщо ж обійти подібні ділянки неможливо, їх перетинають у найбільш вузьких місцях, при цьому прокладання кабелів виконується у спеціально насипаному для цього по лінії прокладання ґрунті або у трубах по лотках чи легким місткам. По широким заболоченим ділянкам прокладають тільки кабелі з дротяною бронею.

Зазначений спосіб прокладання знижує трудомісткість робіт приблизно у 7-8 разів порівняно з прокладанням кабелю у траншеї. При цьому зберігаються земельні угіддя та підвищується надійність експлуатації кабельної лінії адже умови її експлуатації не погіршуються, а здатність витримувати навантаження не знижується. Безтраншейне прокладання не вимагає виконання «подушки», присипки кабелю шаром дрібної землі і забезпечення його механічного захисту. А засипка кабелю проводиться тим ґрунтом, який ніж кабелеукладача розрізає при пересуванні.

Існує два основних методи безтраншейного прокладання кабелю: метод горизонтального буріння ґрунту та метод проколу.

Метод горизонтального буріння

Горизонтальне направлене буріння (ГНБ) здійснюється шляхом буріння пілотного каналу і його подальшого розширення.

Буріння пілотної свердловини виконується з поверхні ґрунту за допомогою спеціального наконечника – бурової головки з ріжучої лопаткою. Бурова головка закріплена на гнучкій штанзі та оснащена спеціальними охолоджуючими отворами і навігаційним апаратом, що дозволяє їй змінювати напрямок при зіткненні з природними перешкодами у землі. При входженні головки у землю крізь охолоджуючі отвори подається бентонітовий розчин, що заповнює свердловину. Розчин розмиває ґрунт на забої свердловини, запобігає обвалу породи і охолоджує інструмент, що нагрівається під час роботи. Надлишок бентонітової суміші відкачується мулосними машинами.

Після виконання пілотної свердловини до штанг замість бурової головки кріпляться римери-розширювачі різного діаметру та конструкції, що дозволяють збільшити діаметр свердловини до проектних показників.

Кількість розширень залежить від типу ґрунту, довжини проколу та параметрів бурової машини. Але у будь-якому разі діаметр свердловини має бути на 20-30% більшим діаметра труби.

Потім до розширювача через вертлюг, кріпиться пластикова труба (так званий футляр) у якій протягується кабельна лінія. У футляр заздалегідь встановлюють трос зі сталі, за допомогою якого і буде протягуватися кабель. Потім труба з кабелем затягується у свердловину за допомогою бурової установки.

Особливістю методу ГНБ є можливість керування траєкторією буріння та коректування її напрямку. А сам метод дозволяє забезпечити надійний захист кабелю протягом тривалого часу, не порушує існуючі інженерні комунікації, не вимагає ремонту доріг після закінчення робіт і перекриття транспортних магістралей.

Головним недоліком горизонтального направленого буріння ґрунту є складність його виконання. Тому для проведення таких робіт слід укладати договори з організаціями, які спеціалізується на подібній діяльності і мають необхідне обладнання.

Метод проколу

На відміну від ГНБ, метод проколу передбачає формування пілотної свердловини не за допомогою буріння, а шляхом проколювання ґрунту. Тобто формування каналу відбувається за рахунок вдавлення у ґрунт металевої штанги, до кінця якої прикріплений конічний наконечник. В результаті ґрунт навколо штанги ущільнюється, а не вибирається, як це відбувається під час застосування методу горизонтального направленого буріння.

Роботи виконуються не з поверхні землі, як при ГНБ, а з котловану в котлован (або з траншеї в траншею). Один з котлованів є стартовим, а другий прийомним. У стартовому котловані розміщують проколюючу установку. Щойно наконечник штанги виходить у прийомну траншею, його міняють на розширювач, який протягують у зворотному напрямку, розширюючи та ущільнюючи канал. За рахунок цього у ґрунті утворюється отвір з ущільненими стінками через який і буде проходити кабельна лінія.

Перевагами даного методу є: його доступність у будь-яку пору року, незалежно від температурного режиму повітря і температури ґрунту; повна відсутність нагромадження ґрунту під час виконання прокладання, оскільки земля не витягується на поверхню, а просто ущільнюється; роботи можуть проводитися на ділянках з підвищеним рівнем ґрунтових вод і не вимагають використання бентонітового розчину та подачі у свердловину води.

Загалом, безтраншейне прокладання кабельних трас відрізняється швидкістю, зручністю та економічністю, особливо для великих міст із щільною забудовою.

Серед основних переваг прокладання кабелів методом ГНБ або проколу порівняно з траншейним прокладанням слід відзначити наступні:

– може виконуватися у різних типах ґрунту і складному рельєфі;

– не вимагає зупинення транспорту або перекриття автомагістралей і, відповідно, не створює незручностей оточуючим;

– не вимагає величезних витрат на відновлення вулиць та доріг;

– скорочує терміни виконання робіт;

– дозволяє залучати меншу кількість великогабаритної спецтехніки та робочої сили;

– зменшує вартість робіт за рахунок мінімізації дорогих земляних робіт і відсутності транспортних витрат, пов’язаних з перевезенням ґрунту;

– скорочує терміни і обсяг організаційно-технічних узгоджень перед початком робіт у зв’язку з відсутністю необхідності зупинки руху усіх видів наземного транспорту, перекриття автомобільних доріг та залізниць;

– зберігає цілісність природного ландшафту і екологічний баланс в місцях проведення робіт.

Шановні клієнти та партнери! Напередодні одного з найбільших християнських свят – Великодня, дозвольте від щирого серця привітати вас з Пасхою Христовою та побажати миру, злагоди, душевного спокою та благополуччя. Нехай це величне свято дарує вам та вашим родинам щастя і добро, тепле спілкування з рідними та віру у диво. Над головою нехай буде мирне та ясне небо, а поруч – вірні та надійні друзі.

Смачної вам паски! Христос Воскрес!

Київський кабельний завод «ЄВРОПАН» на базі власного виробництва виготовляє електрощитове обладнання відповідно до сучасних стандартів якості, безпеки та енергоефективності.

Виробництво щитового обладнання процес високотехнологічний та складний і вимагає спеціальних умов, особливих навичок та знань, а також досвіду у сфері електротехнічних розробок. Виробнича база ТОВ «ЄВРОПАН» оснащена усім необхідним для виготовлення обладнання, якість якого підтверджена наявністю сертифікатів відповідності та високими показниками надійності і довговічності. Сучасне обладнання, використання надійних комплектуючих, постійний контроль якості в процесі виробництва, відповідність виробів нормам ПУЕ, а також висококваліфікований персонал – ось запорука безвідмовної роботи нашої продукції.

Наші досвідчені інженери здійснюють проектування та виготовлення всіх типових видів електрощитового обладнання будь-якої складності, а також працюють з індивідуальними замовленнями.

Ми дбаємо про функціональність, безпеку, зручність та естетику нашого обладнання. Постійно працюємо над розширенням власної технічної бази, забезпечуємо індивідуальний підхід, доступність цін та прозорі умови співпраці.

Щитове обладнання Кабельного заводу «ЄВРОПАН» – це завжди професійно, швидко, якісно та надійно.

Шановні друзі та партнери!

З гордістю повідомляємо вам, що Кабельний завод «ЄВРОПАН» розширює свою присутність на європейському ринку та відтепер має власне представництво у Польщі.

Близькість мови та культури, а ще зручне географічне розташування тісно пов’язують Польщу з країнами СНД. Тож і вихід на ринок Європейського Союзу ми розпочали саме з цієї країни.
Наш ексклюзивний дистриб’ютор у Польщі – компанія ILEKOM, виробник та дистриб’ютор якісних і надійних електричних та електротехнічних виробів.
Ми цінуємо нашу співпрацю і прагнемо й надалі забезпечувати наших клієнтів як в Україні, так і в Європі товарами найвищої якості, виготовленими за найсуворішими європейськими стандартами та стандартами ISO.