Прокладання кабелів в тунелях і колекторах

Кабельний тунель – це протяжна закрита споруда з опорними конструкціями, призначеними для розміщення кабелів та кабельних муфт. Він являє собою приміщення коридорного типу з можливістю вільного проходу по всій довжині, що дозволяє здійснювати прокладання кабелів, а також виконувати огляди та ремонти кабельних ліній.

Тунелі, де крім кабелів розташовуються також інші комунікації (водопровід і тепломережа) називають колекторами. Таке сусідство вельми сприятливо позначається на прокладених кабелях, оскільки водопроводи сприяють зниженню температури у кабельній споруді, а теплопроводи зменшують сирість.

Кабельні тунелі та колектори рекомендовано споруджувати на території міст та підприємств з щільною забудовою, при наявності великої кількості підземних інженерних комунікацій, а також на територіях великих металургійних, машинобудівних та інших енергоємних промислових підприємствах. Застосовується даний спосіб, як правило, при прокладанні більше 20 кабелів, що йдуть в одному напрямку.

Тунелі та колектори споруджують із залізобетонних елементів круглого або прямокутного перерізів. Споруди круглого перерізу прохідного виконання, як правило, призначені для двостороннього прокладання кабелів, а прямокутного перерізу – можуть використовуватися як для двостороннього, так і для одностороннього укладання кабелів. Останні бувають прохідного і напівпрохідного виконання, а при необхідності прокладання великої кількості кабелів можуть бути також тристінними (здвоєними).

До тунелів, як і до усіх кабельних споруд, пред’являються певні вимоги. Так, висота проходу між кабельними конструкціями повинна становити не менше 1,8 м, ширина проходу при двосторонньому розміщенні конструкцій повинна бути не менше 1,0 м і при односторонньому – не меншою 0,9 м. Підземні тунелі розміщені поза будівлями заглиблюють у ґрунт не менше ніж 0,5 м. А їх підлоги виконують з ухилом не меншим ніж 0,5%, у бік водозбірників або зливової каналізації.

Розміри колектора визначають залежно від кількості і виду розміщуваних у ньому комунікацій, а його конструкцію вибирають виходячи зі способу будівництва. Колектори круглого перерізу будуються, як правило, за допомогою щитів та більш закритим способом, а прямокутного перетину – відкритим способом.

З метою захисту на випадок пожежі, кабельні тунелі відокремлюють від інших приміщень і сусідніх кабельних споруд перегородками та перекриттями, виконаними з негорючих матеріалів, а у самих тунелях встановлюють вогнестійкі перегородки на відстані не більшій 150 м.

Тунелі повинні мати на кінцях виходи, а також додатково бути обладнаними аварійними виходами, виконаними у вигляді люка або вбудованими у надземні споруди.

Тунелі та колектори облаштовують водозбірниками або зливовою каналізацією, системами природної або штучної вентиляції, датчиками димоутворення, засобами для дистанційного і автоматичного пожежогасіння, електричним освітленням і мережею живлення переносних світильників та інструменту, а також автоматичною пожежною сигналізацією.

Контроль за температурою повітря у колекторі, роботою вентиляційних та насосних установок, а також іншими умовами експлуатації споруди здійснюють з диспетчерського пункту, обладнаного телефонним зв’язком, сигналізацією і дистанційним керуванням.

Для укладання кабелів у тунелях і колекторах встановлюються опорні металеві конструкції з антикорозійним покриттям. Відстань між конструкціями має бути не меншою 1 метра.

У двосторонньому колекторі, зазвичай, на одній стороні проходу внизу розміщують трубопроводи і над ними на кронштейнах зверху розташовують кабелі зв’язку, а на іншій стороні проходу розміщують водопровід і силові кабельні лінії над ним. В односторонньому колекторі у самому низу розташовують водо- і теплопроводи, над ними на кронштейнах прокладають кабелі зв’язку, а зверху – силові кабелі. При цьому силові кабелі і кабелі зв’язку розділяють горизонтальною перегородкою.

Технологія прокладання кабелів у тунелях, їх розташування і кріплення на конструкціях, а також виконання горизонтальних перегородок і установка з’єднувальних муфт такі ж, як і при прокладанні у кабельних каналах.

Прокладання кабелів у колекторах і тунелях розраховується з урахуванням можливості додаткового прокладання кабелів у кількості не меншій 15% від кількості кабелів, передбаченої проектом (заміна кабелів у процесі монтажу, додаткове прокладання для подальшої експлуатації тощо).

Для прокладання у тунелях дозволяється застосовувати тільки кабелі з негорючими оболонками. Розкатку кабелів у тунелях і колекторах здійснюють за допомогою лебідки або вручну (при довжині кабелю до 50 м), із застосуванням розкочувальних роликів. Після цього кабель вручну укладають на кабельні конструкції, змонтовані вздовж стін.

Прокладання кабельних ліній у тунелях та колекторах вважається однією з найбільш надійних і довговічних підземних систем. До її беззаперечних переваг можна віднести високий ступінь захисту лінії, а також зручність і прямий доступ для технічного обслуговування.

Недоліками є великі витрати на будівництво споруд, недостатній ступінь гідрогерметічності, а також небезпека виникнення загорання внаслідок високої внутрішньої температури тунелю.