Проводи і шнури з мідними і алюмінієвими струмопровідними жилами
Провід або, як його ще називають, електричний дріт – це провідник електричного струму, що складається з одного або кількох скручених дротів та слугує для з’єднання джерела електричного струму зі споживачем або компонентами електричної схеми. Найчастіше проводи використовуються при спорудженні ліній електропередачі, прокладанні освітлювальних мереж, виготовленні обмоток електричних машин, монтуванні радіоапаратури, електроустаткування, машин, механізмів, верстатів та у пристроях зв’язку. Провід не призначений для прокладання в землі або під водою.
Шнур – це різновид проводу з особливо гнучкими ізольованими мідними жилами, призначений для переносного обладнання та підключення побутових приладів і апаратури до електромережі. Він складається з багатодротових струмопровідних жил перерізом до 1,5 мм2 з гумовою або полівінілхлоридною ізоляцією.
Струмопровідні жили проводів виготовляють переважно з мідного або алюмінієвого дроту, вони можуть бути монолітними або скрученими з великої кількості дротів для підвищення гнучкості провідника. Зустрічаються також комбіновані проводи зі сталевим сердечником на який накладається один або декілька витків алюмінієвого дроту. Зверху жил, залежно від умов прокладання і експлуатації, може бути накладена легка неметалева оболонка зі зшитого поліетилену, ПВХ пластикату, обмотка або обплетення з волокнистих матеріалів або дроту.
Маркування проводів складається з літер і цифр. Перша літера вказує на матеріал жили, решта літер позначають тип виробу, матеріал ізоляції і захисту, а цифри кількість жил та переріз. Маркування шнурів схоже на маркування проводів, тільки на початку вказана літера «Ш». Проводи як і кабелі розрізняють за кількістю жил, перерізом та номінальною напругою, яку здатні провидити жили. За кількістю дротів жили поділяються на монолітні і багатодротяні, за матеріалом струмопровідних жил – на алюмінієві, мідні, стале-алюмінієві і сталеві; за гнучкістю – на гнучкі і негнучкі, за ступенем захищеності розрізняють ізольовані і неізольовані проводи, а ізольовані проводи у свою чергу бувають захищеними та незахищеними.
Незахищені проводи мають тільки ізоляцію, а захищеними називають проводи ізольовані дроти яких, мають зовнішню оболонку у вигляді металевого обплетення, що захищає провід від зовнішніх впливів та механічних пошкоджень.
Неізольовані проводи найпростіші, вони досить небезпечні оскільки у разі контакту з ними, можна отримати ураження електричним струмом. Найчастіше виготовляються з алюмінію та використовуються в основному для прокладання по вітряних ліній електропередачі, контактних мереж електротранспорту та антенних пристроїв. Їх підвішують на опорах або сталевих тросах за допомогою електричних ізоляторів і спеціальної кріпильної арматури.
Ще один тип класифікації проводів поділяє їх на обмоткові, установочні та монтажні. Обмоткові проводи призначаються для виготовлення обмоток електричних машин, апаратів, трансформаторів та приладів. Найчастіше використовуються при виробництві електродвигунів та апаратів дугового зварювання. Струмопровідні жили переважно мідні, рідше алюмінієві, переріз – круглий або прямокутний, ізоляція легка: емалева, паперова, скловолокниста або бавовняна. Існують також обмоткові проводи високовольтні, розраховані на напругу понад 1000 В, з нагрівостійкою ізоляцією і високочастотні, розраховані на частоту від десятків кілогерц до сотень мегагерц.
Монтажні проводи найчастіше використовуються для передачі струму в середині електроприладів, виконання групових з’єднань у різноманітних схемах, електро- і радіотехнічних пристроях, з’єднання приладів і апаратів на пультах і щитах керування. Струмопровідні жили таких проводів здебільшого мідні, круглого перерізу, у тому числі з покриттям зі срібла, нікелю і олова, з поліетиленовою або полівінілхлоридною ізоляцією.
Установчі проводи призначені для стаціонарного монтажу силових і освітлювальних електромереж на відкритому повітрі і всередині приміщень, у тому числі для прихованої прокладки під штукатуркою, приєднання до мережі електродвигунів, світильників та живлення різноманітної переносної апаратури і приладів. Вони бувають мідні й алюмінієві, переважно круглого перерізу з грубою та якісною, найчастіше полівінілхдоридною або гумовою ізоляцією. Також у якості ізоляційного матеріалу може використовуються поліетилен, азбест, скловолокно або гумосклотканина. Іноді такі проводи вміщують у тонку металеву захисну трубку.
Таким чином, конструктивно провід досить простий у виконанні, він може складатися лише з «голої» неізольованої струмопровідної жили, або містити також ізоляцію жили, оболонки та покриття. Але навіть за наявності останніх проводи та шнури не оснащені серйозним захистом, а їх допустима напруга здебільшого не перевищує 660 В. Попри це провід незамінний для розведення електричного струму по квартирі чи будинку, багатожильний дріт використовується для рухомого з’єднання, а шнур – для приєднання до мережі побутових електроприладів і радіоапаратури. Проводи та шнури порівняно дешевші за кабель, а при їх виборі необхідно враховувати умови прокладання та напругу при якій вони будуть експлуатуватися.
