Кабельний завод «ЄВРОПАН» візьме участь у головній міжнародній виставці енергетики, електротехніки та енергоефективності elcomUkraine, що відбудеться 14-16 вересня 2021 року. Місце проведення заходу – «ВЦ КиївЕкспоПлаза», вул. Амстердамська 1, с.Березівка, Київська обл. Житомирська траса М-06.
Уже 25 років еlcomUkraine традиційно збирає лідерів галузі та профільних відвідувачів! Цього року на виставці будуть представлені провідні виробники та постачальники електротехніки, міжнародні та вітчизняні компанії, а серед відвідувачів будуть представники Міністерства енергетики України, Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, Комітету ВРУ з питань енергетики та ЖКП, Асоціації розподільчих систем електромереж, міжнародних інвестиційних фондів та інші профільні асоціації.
Виставка відзначатиметься насиченою діловою програмою. Тут можна буде розібратися з тенденціями на ринку енергетики, з перших вуст почути про майбутнє України у енергоефективних проектах, подискутувати на цікаві теми і, звісно, знайти надійних партнерів та підрядників.
Ми закликаємо вас продуктивно розпочати свою осінь та запрошуємо відвідати виставкові заходи elcomUkraine. Біля стенду Кабельного заводу «ЄВРОПАН» ви зможете ознайомитися з нашою новою продукцією та отримати консультації досвідчених і висококваліфікованих фахівців.
еlcomUkraine – це унікальна можливість поспілкуватися особисто, оглянути зразки продукції, задати питання та отримати кращі рішення у галузі енергетики.
З надією на швидку зустріч, колектив Київського кабельного заводу «ЄВРОПАН»!
Кабельний завод «ЄВРОПАН» постійно працює над вдосконаленням технології виробництва кабельно-провідникової продукції та розширенням асортименту задля задоволення найвибагливіших потреб наших клієнтів та партнерів.
У серпні 2021 року ми розпочали серійний випуск:
– силових мідних та алюмінієвих кабелів, виготовлених відповідно до німецького стандарту NYM, NYY, N2XY NAYY, NA2XY;
– універсального гнучкого проводу H07V-K та проводу для легких переносних приладів H05VV-F.
Ми завжди дбаємо аби наші вироби відповідали найсуворішим вимогам, що висуваються до електротехнічних та механічних характеристик кабелів і проводів. А гарантію якості нашої продукції засвідчує – Ente certificazione macchine (ECM).
ECM – це знаний італійський орган сертифікації обладнання та його перевірки на відповідність основним міжнародним стандартам і стандартам, встановленим директивами ЄС, з 20-річним досвідом роботи.
ECM має власну випробувальну лабораторію з новим передовим обладнанням та інструментами, акредитовану відповідно до стандарту ISO 17025. А також є акредитованим уповноваженим органом з різноманітних європейських директив та акредитованим органом сертифікації систем управління якістю відповідно до стандарту ISO 9001.
Сертифікати відповідності ECM засвідчують високий ступінь надійності наших виробів з точки зору якості, безпеки та захисту споживачів.
Шановні клієнти та партнери, раді повідомити вам, що Київський кабельний завод «ЄВРОПАН» за результатами випробування нашої кабельно-провідникової продукції отримав сертифікат RoHS.
RoHS (англ. Restriction of Hazardous Substances – обмеження небезпечних речовин) – це директива 2002/95/EC прийнята Європейським Союзом у лютому 2003 року, що обмежує вміст шкідливих речовин. Вона встановлює граничні концентрації певних речовин, що зазвичай використовуються в електронному та електротехнічному обладнанні:
– свинець (Pb) – 0,1%;
– ртуть (Hg) – 0,1%;
– кадмій (Cd) – 0,01%;
– шестивалентний хром (Hex-Cr) – 0,1%;
– полібромовані біфеніли (PBB) – 0,1%;
– полібромований дифеніловий ефір (PBDE) – 0,1%;
– біс (2-етилгексил) фталат (DEHP) – 0,1%;
– бутилбензилфталат (BBP) – 0,1%;
– дибутилфталат (DBP) – 0,1%;
– диизобутилфталат (DIBP) – 0,1%.
Дотримання положень Директиви RoHS є обов’язковим не лише для європейських виробників електронного та електричного обладнання, а й для усіх виробників, що бажають ввозити та реалізовувати свою продукцію у країнах ЄС.
Україна підтримала курс на забезпечення здоров’я людей та екологічної безпеки шляхом прийняття 10 березня 2017 року Технічного регламенту обмеження використання деяких небезпечних речовин в електричному та електронному обладнанні, що повністю відповідає Директиві 2011/65/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 8 червня 2011 року.
Керівництво та персонал кабельного заводу «ЄВРОПАН» усвідомлюють надзвичайну важливість безпеки продукції, що виготовляється для здоров’я людей та оточуючого середовища, а тому прагнуть відповідати загальноєвропейським вимогам якості. Саме ці прагнення і засвідчує отримання Сертифікату відповідності RoHS (RoHS Certificate of compliance).
RoHS Certificate of compliance видається на підставі результатів тестування, які проводяться в акредитованих європейських лабораторіях і вказує, що продукція задовольняє вимогам сертифікаційного знаку ECM.
Кабельний блок – це кабельна споруда для прокладання у ній кабельних каналів або системи кабельних трубопроводів, з колодязями для доступу до труб чи каналів.
Встановлюють блоки на трасах, насичених підземними комунікаціями, у місцях перетину траси з автомобільними дорогами та залізницями, у ґрунтах з агресивними хімічними речовинами, при наявності блукаючих струмів та ймовірності розливу агресивних рідин і гарячого металу в місцях проходження кабельних трас.
Прокладання у блоках використовується для забезпечення більш високого захисту силового кабелю порівняно з прокладанням у траншеях. Спеціальні блоки надійно захищають електричні комунікації від механічних пошкоджень, негативного впливу ґрунту та блукаючих струмів. При цьому, прокладання кабелів у блоках є найменш економічним способом як з точки зору його вартості, так і за пропускною здатністю кабелів. Воно застосовується тільки тоді, коли умови прокладання не дозволяють обрати простіші способи прокладання. А тому блочну каналізацію кабелів слід переводити в траншею або канал в усіх випадках, коли це можливо за умовами траси.
Блок являє собою конструкцію, виконану з труб різного матеріалу або залізобетонних панелей з каналами, що заглиблюється в землю. Труби можуть бути азбестоцементними, керамічними, чавунними, сталевими та поліетиленовими. Традиційно блоки виготовляють з азбестоцементних труб та використовують їх для захисту кабелів від блукаючих струмів. З’єднання азбестоцементних труб між собою здійснюється муфтами з ущільненням гумовими кільцями або спеціальними сталевими манжетами, з подальшим покриттям місця з’єднання цементним розчином.
Іноді для спорудження блоків використовують також керамічні труби, що гарно захищають кабелі в агресивних і насичених водою ґрунтах. А в обґрунтованих випадках для виготовлення блоків допускається також застосування труб з інших матеріалів.
Труби кабельних блоків можуть розташовуватися горизонтально або вертикально в один або декілька рядів.
Тип кабельних блоків вибирається залежно від рівня ґрунтових вод, агресивності ґрунту і наявності блукаючих струмів. Прокладати кабельні блоки в місцях з високим рівнем ґрунтових вод не рекомендується.
Однією з основних вимог до кабельних блоків будь-якої конструкції є забезпечення достатньої механічної міцності та здатність протистояти навантаженням від маси ґрунту, важких вантажних машин і дорожніх механізмів, що пересуваються у зоні їх розміщення.
Глибина закладання кабельних блоків у землю залежить від місцевих умов, але не повинна бути не меншою глибини прокладання кабелів у траншеях (не менше 70 см), рахуючи від верхнього кабеля в блоці.
При перетині вулиць, доріг та проїздів глибина закладення блоків має бути не меншою 1 м. На ділянках довжиною до 5 м на уводах кабельних ліній до споруд та у місцях їх перетину з підземними комунікаціями дозволено зменшувати глибину закладання кабелів до 0,5 м. Глибину закладання кабельних блоків на промислових територіях, у підлогах виробничих приміщень а також на закритих територіях, доступних тільки для обслуговуючого персоналу, не нормують.
Відстань між окремими каналами блочної траси за умовами теплового режиму має бути такою ж, як і для кабелів, прокладених без труб (не менше ніж 0,1 м).
При паралельному прокладанні блоків з трубопроводами відстань між ними і найближчим кабелем має бути не меншою 0,25 м. А при перетині з дорогами трасу блоків прокладають перпендикулярно, так щоб перетин відбувалося на максимально короткій ділянці.
Кожен кабельний блок повинен мати до 15% резервних каналів, але не менше одного каналу. Канали кабельних блоків, труби, вихід з труб та їх з’єднання повинні бути оброблені і зачищені для запобігання механічним пошкодженням оболонок кабелів при протягуванні. На виходах кабелів з блоків у кабельні споруди і камери обов’язково повинні вживатися заходи, що запобігають пошкодженню оболонок від стирання і розтріскування.
Для забезпечення стоку води, що випадково потрапила в канали труб блоки укладають в землю з нахилом менше ніж на 0,2% у бік кабельних колодязів.
Колодязі споруджуються через певні відстані у місцях, де змінюється напрямок траси або глибина закладення кабельних блоків, у місцях переходу кабелів з блока у ґрунт та на прямолінійних ділянках. Вони забезпечують зручне протягування кабелів у блоки, заміну пошкоджених кабелів у разі потреби і як місце розташування з’єднувальних муфт. Число колодязів на прямих ділянках блоку має бути мінімальним, а відстань між сусідніми колодязями – максимально можливою виходячи будівельної довжини кабелів, допустимих зусиль тяжіння, рельєфу місцевості і умов прокладання.
При кількості кабелів до 10 напругою не вище 35 кВ, перехід кабелів з блоків у ґрунт дозволено виконувати без кабельних колодязів. При цьому місця виходу кабелів з блоків повинні бути ущільнені водонепроникним матеріалом.
Стіни колодязів виконують з цегли або збірних залізобетонних конструкцій. Зовні їх закривають люками, а всередині обладнують кабельними конструкціями (для укладання на них кабельних муфт), закритими решітками, а також металевими сходами або скобами для спуску людей. На дні колодязів обладнають водозбірники у вигляді заглиблень закритих металевою решіткою для збору ґрунтових або зливових вод.
Розрізняють прохідні прямі колодязі – встановлюються у місцях з’єднання будівельних довжин кабелів між собою, а також кутові, Т-подібні, Z-подібні, хрестоподібні, розгалужувальні та інші, що встановлюються у місцях зміни напрямку блочної каналізації та на перехрестях.
Згідно з нормами ПУЕ (2.3.41) для ліній, які прокладають у кабельних блоках і трубопроводах, слід застосовувати переважно неброньовані кабелі у свинцевій підсиленій оболонці. На ділянках блоків і труб, а також відгалужень від них довжиною до 50 м дозволено прокладати броньовані кабелі у свинцевій або алюмінієвій оболонці без зовнішнього покриття з кабельної пряжі. Для кабельних ліній, які прокладають у трубах, дозволено застосовувати кабелі у пластмасовій або гумовій оболонці.
При визначенні кількості силових кабелів, що прокладаються в блоці, слід враховувати фактор зниження допустимих струмових навантажень на кабелі, тому силові кабелі рекомендується прокладати, в основному, по периметру блоку. Кількість контрольних кабелів, що прокладаються в блоці, не обмежується.
До початку прокладання кабелів виконують наступні роботи: облаштування бетонної подушки, укладання самих блоків, ущільнення стиків, гідроізоляцію, захист блоків тонкими цегляними стінами (у вологих ґрунтах), засипку блоків ґрунтом (після комісійного огляду), влаштування кабельних колодязів і камер із заставними деталями для установки кабельних конструкцій і монтажними петлями для кріплення розкочувальних роликів, оформлення кінців панелей або труб при виході в колодязі, відкачування води, прибирання сторонніх предметів і будівельного сміття з колодязів, закриття колодязів люками, планування ґрунту і облаштування під’їздів для кабелерозкаточних механізмів.
Перед монтажем кабелів колодязі попередньо оглядають, а блокові канали прочищають за допомогою сталевих йоржів і перевіряють контрольним циліндром, протягуючи його за допомогою тросової лебідки по блоковим каналах.
Прокладання кабелів у блоках здійснюють, як правило, механізованим способом, по черзі затягуючи їх в кабельні канали на ділянці між двома сусідніми колодязями. Застосовують також наскрізне протягання кабелю через кілька колодязів без його розрізання. При цьому тягові зусилля не повинні перевищувати допустимі значення.
При переході кабелів з блоків у земляну траншею місця виходу кабелів з блоків обробляють водонепроникним матеріалом.
Сам процес прокладання є досить складною процедурою. Барабан з кабелем встановлюють біля колодязя. В канал (або в трубу) блоку затягується сталевий трос, встановлюються кутові ролики і за допомогою спеціального матеріалу кабель кріпиться до тросу. У вхідний отвір каналу (або на трубу) блоку монтують роз’ємну воронку з розтрубом, а на горловину колодязя – жолоб. Воронка слугує для захисту кабелю і торцевої частини труби від механічних пошкоджень при протягуванні кабелю в блок, а жолоб запобігає небезпечному перегинанню кабелю у момент його затягування в блок.
Безпосередньою перед прокладанням кабелів їх поверхню змащують спеціальним розчином, що не містить речовин, які шкідливо впливають на оболонку кабелю. І без зупинок затягують їх у блок із заданим зусиллям тяжіння.
Після проведення затяжки кабель відрізають від барабана, залишаючи запас, який буде виходити з блоку і згодом буде використаний для муфтового з’єднання та підключення до комунікацій електрики.
Прокладання у блоках є одним з найнадійніших способів створення електричних комунікацій під землею, оскільки забезпечує високий ступінь захисту кабельних ліній від механічних пошкоджень, блукаючих струмів і агресивного впливу ґрунту. Та гарантує, що система буде експлуатуватися довго та безпечно.
Проте водночас – це найменш економний спосіб прокладання кабелів. Використання блоків суттєво збільшує вартість кабельних ліній та погіршує умови охолодження кабелів. На відміну від тунелю або каналу кабельний блок не забезпечує безпосередній доступ до місця ремонту і відрізняється:
– високою вартістю спорудження блочного пристрою і всіх його елементів;
– значними витратами праці обслуговуючого персоналу на утримання блокової каналізації;
– неможливістю повного використання перерізу кабельних ліній через погіршення умов їх охолодження, а, отже, зменшення допустимих струмових навантажень;
– нераціональним використанням будівельної довжини кабелю у зв’язку з різними відстанями між колодязями;
– а у разі пошкодження кабелю необхідно здійснити заміну всієї будівельної довжини між сусідніми колодязями, у той час як при використанні інших способів прокладання для ремонту кабелю буде достатньою вставка невеликої довжини.
Кабельний завод «ЄВРОПАН» здійснює постійне серійне виробництво вогнестійких кабелів на основі ізоляції з керамоутворюючої силіконової гуми та оболонки з безгалогенної композиції для об’єктів житлового, адміністративного та промислового будівництва. Завод випускає кілька різних серій вогнестійких кабелів для різноманітного устаткування та умов експлуатації: силові кабелі для електричних мереж з номінальною змінною напругою до 0,6/1 кВ, кабелі зв’язку та сигналізації для передачі електричних сигналів малої потужності в системах сигналізації, зв’язку та телекомунікацій при змінній напрузі до 300 В тощо.
Вогнестійкі кабелі використовуються на об’єктах з підвищеними вимогами до пожежної безпеки, у системах евакуації людей під час пожежі, протипожежного захисту, аварійного живлення, пожежної сигналізації та автоматизованого пожежогасіння, а також інших системах, які повинні зберігати працездатність в умовах пожежі.
Такі кабелі також характеризуються низькою токсичністю продуктів горіння та прокладаються у громадських будівлях, дитячих та освітніх установах, лікарнях, будинках для людей похилого віку та інвалідів, а також промислових та житлових об’єктах, де може перебувати велика кількість людей.
Фахівці Кабельного заводу «ЄВРОПАН» усвідомлюють, що вогнестійкий кабель має надважливе значення для забезпечення життя і здоров’я людей, котрі перебувають у приміщеннях, де він змонтований. Саме тому виготовлення зазначеної продукції відбувається виключно на високотехнологічних лініях провідних світових виробників кабельного обладнання, а виробничий процес постійно вдосконалюється.
Усі наші вогнестійкі кабелі успішно пройшли випробування на відповідність технічним вимогам пожежної безпеки та державним нормам, що діють в Україні і мають відповідні сертифікати.
Ознайомитись з асортиментом та характеристиками вогнестійких кабелів торгівельної марки «EUROPAN CABLE» ви можете на сайті Компанії або звернувшись до фахівців відділу продажів.
Кабельний тунель – це протяжна закрита споруда з опорними конструкціями, призначеними для розміщення кабелів та кабельних муфт. Він являє собою приміщення коридорного типу з можливістю вільного проходу по всій довжині, що дозволяє здійснювати прокладання кабелів, а також виконувати огляди та ремонти кабельних ліній.
Тунелі, де крім кабелів розташовуються також інші комунікації (водопровід і тепломережа) називають колекторами. Таке сусідство вельми сприятливо позначається на прокладених кабелях, оскільки водопроводи сприяють зниженню температури у кабельній споруді, а теплопроводи зменшують сирість.
Кабельні тунелі та колектори рекомендовано споруджувати на території міст та підприємств з щільною забудовою, при наявності великої кількості підземних інженерних комунікацій, а також на територіях великих металургійних, машинобудівних та інших енергоємних промислових підприємствах. Застосовується даний спосіб, як правило, при прокладанні більше 20 кабелів, що йдуть в одному напрямку.
Тунелі та колектори споруджують із залізобетонних елементів круглого або прямокутного перерізів. Споруди круглого перерізу прохідного виконання, як правило, призначені для двостороннього прокладання кабелів, а прямокутного перерізу – можуть використовуватися як для двостороннього, так і для одностороннього укладання кабелів. Останні бувають прохідного і напівпрохідного виконання, а при необхідності прокладання великої кількості кабелів можуть бути також тристінними (здвоєними).
До тунелів, як і до усіх кабельних споруд, пред’являються певні вимоги. Так, висота проходу між кабельними конструкціями повинна становити не менше 1,8 м, ширина проходу при двосторонньому розміщенні конструкцій повинна бути не менше 1,0 м і при односторонньому – не меншою 0,9 м. Підземні тунелі розміщені поза будівлями заглиблюють у ґрунт не менше ніж 0,5 м. А їх підлоги виконують з ухилом не меншим ніж 0,5%, у бік водозбірників або зливової каналізації.
Розміри колектора визначають залежно від кількості і виду розміщуваних у ньому комунікацій, а його конструкцію вибирають виходячи зі способу будівництва. Колектори круглого перерізу будуються, як правило, за допомогою щитів та більш закритим способом, а прямокутного перетину – відкритим способом.
З метою захисту на випадок пожежі, кабельні тунелі відокремлюють від інших приміщень і сусідніх кабельних споруд перегородками та перекриттями, виконаними з негорючих матеріалів, а у самих тунелях встановлюють вогнестійкі перегородки на відстані не більшій 150 м.
Тунелі повинні мати на кінцях виходи, а також додатково бути обладнаними аварійними виходами, виконаними у вигляді люка або вбудованими у надземні споруди.
Тунелі та колектори облаштовують водозбірниками або зливовою каналізацією, системами природної або штучної вентиляції, датчиками димоутворення, засобами для дистанційного і автоматичного пожежогасіння, електричним освітленням і мережею живлення переносних світильників та інструменту, а також автоматичною пожежною сигналізацією.
Контроль за температурою повітря у колекторі, роботою вентиляційних та насосних установок, а також іншими умовами експлуатації споруди здійснюють з диспетчерського пункту, обладнаного телефонним зв’язком, сигналізацією і дистанційним керуванням.
Для укладання кабелів у тунелях і колекторах встановлюються опорні металеві конструкції з антикорозійним покриттям. Відстань між конструкціями має бути не меншою 1 метра.
У двосторонньому колекторі, зазвичай, на одній стороні проходу внизу розміщують трубопроводи і над ними на кронштейнах зверху розташовують кабелі зв’язку, а на іншій стороні проходу розміщують водопровід і силові кабельні лінії над ним. В односторонньому колекторі у самому низу розташовують водо- і теплопроводи, над ними на кронштейнах прокладають кабелі зв’язку, а зверху – силові кабелі. При цьому силові кабелі і кабелі зв’язку розділяють горизонтальною перегородкою.
Технологія прокладання кабелів у тунелях, їх розташування і кріплення на конструкціях, а також виконання горизонтальних перегородок і установка з’єднувальних муфт такі ж, як і при прокладанні у кабельних каналах.
Прокладання кабелів у колекторах і тунелях розраховується з урахуванням можливості додаткового прокладання кабелів у кількості не меншій 15% від кількості кабелів, передбаченої проектом (заміна кабелів у процесі монтажу, додаткове прокладання для подальшої експлуатації тощо).
Для прокладання у тунелях дозволяється застосовувати тільки кабелі з негорючими оболонками. Розкатку кабелів у тунелях і колекторах здійснюють за допомогою лебідки або вручну (при довжині кабелю до 50 м), із застосуванням розкочувальних роликів. Після цього кабель вручну укладають на кабельні конструкції, змонтовані вздовж стін.
Прокладання кабельних ліній у тунелях та колекторах вважається однією з найбільш надійних і довговічних підземних систем. До її беззаперечних переваг можна віднести високий ступінь захисту лінії, а також зручність і прямий доступ для технічного обслуговування.
Недоліками є великі витрати на будівництво споруд, недостатній ступінь гідрогерметічності, а також небезпека виникнення загорання внаслідок високої внутрішньої температури тунелю.
Кабельний канал – це протяжна закрита непрохідна споруда, повністю або частково заглиблена в ґрунт, перекриття або підлогу, що дозволяє прокладати кабельні лінії, виконувати їх ремонти та огляди після зняття перекриття без проведення земляних робіт.
Прокладання у кабельних каналах забезпечує високий ступінь захисту кабельних ліній від механічних пошкоджень і застосовується як зовні, так і всередині виробничих приміщень.
На ділянках, де можуть бути розлиті розплавлений метал, рідини з високою температурою або речовини, що руйнівним чином впливають на оболонки кабелів, розміщення кабельних каналів не дозволяється.
Канали споруджують з уніфікованих збірних залізобетонних конструкцій і, рідше, з монолітного залізобетону або цегли. Розрізняють канали лоткового типу з перекриттям (фото а) та канали зі збірних стінових плит з основою та перекриттям (фото б).
Виготовляють канали різної ширини і висоти, прямокутного або квадратного перерізу. Глибина каналу повинна бути не більшою 1,2 м. А ширина – не меншою 0,3 м для каналів глибиною до 0,6 м, не менше 0,45 м – для каналів глибиною від 0,6 м до 0,9 м та не менше 0,6 м – для каналів глибиною від 0,9 м до 1,2 м.
Зверху канали накривають зйомними плитами та захищають гідроізоляцією.
Якщо канали розташовуються поза приміщеннями на територіях, які не охороняються, то їх роблять підземними, засипаючи шаром землі товщиною не менше 0,3 м поверх зйомних плит. У разі перетину з автомобільними дорогами канали заглиблюють на 0,7 м, а із залізничними дорогами – на 1 м. Для запобігання потраплянню в канали масел, ґрунтових, зливових і технологічних вод їх дно виконують під нахилом не меншим ніж 0,5% у бік водозбірників або зливної каналізації.
У кабельних каналах, побудованих поза приміщеннями і розташованих вище рівня ґрунтових вод, дозволено використовувати земляне дно з дренажем (підсипкою утрамбованого гравію або піску товщиною 10 – 15 см). А канали, розташовані у вологих ґрунтах або нижче рівня ґрунтових вод виконують з гідроізоляцією дна і стінок.
На огороджених територіях, доступних тільки для обслуговуючого персоналу, засипати кабельні канали землею необов’язково.
Якщо канали розташовуються всередині виробничих приміщеннях їх накривають зйомними плитами з негорючих матеріалів на рівні підлоги.
а) канал зовнішній, б) канал внутрішній
В електромашинних і аналогічних приміщеннях канали перекривають рифленою сталлю, а у приміщеннях щитів управління з паркетними підлогами або підлогами з синтетичним покриттям – дерев’яними щитами, захищеними знизу плитами з негорючого матеріалу.
У місцях входу каналів у будівлі їх відділяють від споруд незгораючими перегородками.
Кабельні канали повинні бути виконані з урахуванням можливості додаткового прокладання у них кабелів у кількості не меншій ніж 15% від числа, передбаченого проектом.
Для прокладання в каналах застосують кабелі з оболонками, що не розповсюджують горіння.
Прокладають кабелі в каналах по дну або на опорних конструкціях, встановлених на його стінках. Укладання на дні каналу застосовують якщо його глибина не перевищує 0,9 м. При цьому відстань між групою силових кабелів вище 1 кВ і групою контрольних кабелів має бути не меншою 0,1 м або ці групи кабелів повинні бути розділені перегородкою з негорючих матеріалів.
Для прокладання кабелів по стінкам каналу використовують кабельні стійки з полицями або профілі із закладними підвісками. При цьому розташування кабелів може бути виконане:
– на одній стінці каналу на підвісах або полицях;
– на обох стінках каналу на підвісах або полицях;
– на одній стінці каналу на підвісах, на інший стінці – на полицях.
Розташування кабелів та їх кріплення на конструкціях вибирається залежно від їх напруги, перерізу і типу.
Згідно з нормами ПУЕ розміщувати кабелі у кабельних спорудах слід у такій послідовності:
а) при двосторонньому розміщенні кабельних конструкцій контрольні кабелі слід розміщувати по можливості з протилежного боку від силових кабелів. При односторонньому розміщенні конструкцій контрольні кабелі та кабелі зв’язку розташовують лише під або над силовими кабелями, відокремлюючи їх перегородкою;
б) контрольні кабелі дозволено прокладати поруч із силовими кабелями напругою до 1 кВ;
в) силові кабелі напругою до 1 кВ прокладають переважно над кабелями напругою вище 1 кВ, відокремлюючи їх перегородкою;
г) різні групи кабелів: робочі та резервні кабелі напругою понад 1 кВ від генераторів, трансформаторів тощо та кабельних ліній, які живлять електроприймачі категорії І, треба прокладати переважно на різних горизонтальних рівнях і розділяти перегородками. У разі двостороннього розміщення кабельних конструкцій кабелі, які живлять електроприймачі категорії І, треба прокладати на консолях протилежних сторін.
У разі застосування автоматичного пожежогасіння з використанням повітряно-механічної піни або розпилення води перегородки, зазначені в підпунктах а), в) і г), дозволено не встановлювати.
Сполучні муфти на силових кабелях розміщують на окремій полиці опорних конструкцій і укладають в захисний протипожежний кожух, який повинен бути відділений від верхніх і нижніх кабелів по всій ширині полиць захисними перегородками. У кожному тунелі та каналі повинні передбачатися вільні ряди полиць для укладання з’єднувальних муфт.
Для проходу кабелів через перегородки, стіни і перекриття повинні бути встановлені патрубки з незгораючих труб. У місцях проходу кабелів у трубах прогалини у них повинні бути ретельно ущільнені вогнетривким матеріалом. Матеріал заповнення має забезпечувати схоплення і легко піддаватися руйнуванню в разі прокладання додаткових кабелів або їх часткової заміни.
Число кабелів у каналі може бути різним і залежить від їх діаметра і марки типового каналу. У каналах максимальних розмірів можна покласти до 60 силових кабелів. При необхідності прокладання великої кількості кабелів застосовують здвоєні (тристінні) канали, що, однак, ускладнює виконання відгалужень до окремих споживачів.
При невеликій довжині каналу (50 – 100 м) кабель розкочують вручну. При довгих каналах кабель прокладають механізованим способом, за допомогою лебідок і розкочувальних роликів, як це робиться при прокладанні кабелів в траншеях.
Основною перевагою прокладання кабелів в каналах є їх надійний захист від механічних пошкоджень. Крім того, даний спосіб прокладання дозволяє забезпечити огляд та ремонт кабельних ліній в процесі експлуатації, прокласти новий або замінити діючий кабель без проведення земляних робіт.
До недоліків прокладання в каналах можна віднести ускладнений повітрообмін і відведення тепла внаслідок обмеженого розміру каналу; скупченість кабелів, і як наслідок, можливість їх взаємного пошкодження при виникненні дуги; а також необхідність зняття верхнього перекриття каналу для проведення огляду або ремонту кабелів.
Прокладання кабельних ліній у лотках і коробах – це один з найбільш поширених способів монтажу кабельних ліній у приміщеннях різних виробничих підприємств та електроустановках.
Виконується він, як правило, відкритим способом по стінах та стелях у сухих, вологих, жарких та пожежонебезпечних приміщеннях, а також приміщеннях з хімічно агресивними середовищами. Застосовується переважно у виробничих будівлях і спорудах, технічних приміщеннях, підвалах, складах, цехах, а також у зовнішніх установках на прилеглих територіях.
При відкритому способі укладання кабелю лотки та короби використовуються для структурування кабельних і слабкострумових систем, забезпечуючи безперешкодний доступ та візуальний контроль кабельних трас.
Кабельні короби можуть застосовуватися як для прихованих, так і відкритих електропроводок. Кабельні лотки у житлових та адміністративних приміщеннях використовують, переважно, для прокладання електромережі закритим способом (за стінами, підвісною стелею або фальшпідлогою). А відкритий спосіб монтажу електромережі за допомогою кабельних лотків допускається лише для промислових магістралей.
Кабельний лоток– це відкрита незгораюча конструкція у вигляді жолоба, виконана з різних матеріалів, що використовується для прокладання кабелю та проводки всередині будівель та у зовнішніх установках. Лотки кріпляться на опорних конструкціях по стінах і стелях, в результаті чого утворюються своєрідні полиці на які і укладають проводи та силові кабелі в один або кілька шарів із заданою відстанню.
Лотки не захищають прокладений кабель від пошкоджень, а формують каркас кабельної мережі та фіксують розташування. А їх основним завданням є забезпечення легкої, безпечної і впорядкованої прокладки силових та сигнальних кабелів і проводів.
За конструктивним виконанням лотки можуть бути суцільними, перфорованими, драбинного типу та дротовими.
Кабельні короби відрізняються від лотків тим, що вони закриті. І являють собою порожнисті профілі прямокутного, трикутного, квадратного або іншого перетину з пласкою основою із знімними кришками або глухі, з перфорованими поверхнями та без.
Короба зі знімними кришками застосовуються для відкритих електропроводок. Глухі короби представляють собою порожнисту конструкцію, що не розбирається з суцільними стінками та без знімної кришки і використовуються при прихованих прокладках.
Як і лотки, короби кріпляться до стін та стель і, на відміну від лотків, призначені для захисту прокладених у них кабелів від механічних пошкоджень.
Згідно з ПУЕ, кабельні лотки для прокладки кабелів у кабельних спорудах виконують металевими, неметалевими або композитними. А кабельні лотки для прокладки кабелів у ґрунті або на поверхні ґрунту – залізобетонними.
Лотки виготовляють виключно з негорючих матеріалів. Найбільш поширеними є металеві кабельні лотки з оцинкованої або нержавіючої сталі, оцинкованого заліза або алюмінію. Найкращими експлуатаційними властивостями і корозійною стійкістю володіють лотки з оцинкованої сталі. Завдяки цьому вони можуть використовуватися для укладання кабелів як зовні, так і всередині будівель, для проведення ліній у будь-яких приміщеннях і монтажу на вертикальній і горизонтальній поверхні.
Короби, так само як і лотки, виготовляють з металу проте, на відміну від лотків, вони також можуть бути виготовлені з різних пластиків. Сталеві короби випускають із суцільними або перфорованими стінками та кришками і застосовують у приміщеннях і зовнішніх установках замість сталевих труб для освітлювальних і силових мереж. Відкрите прокладання сталевих коробів допускається у сухих, вологих, жарких і пожежонебезпечних приміщеннях, у яких прокладка у сталевих трубах не обов’язкова. Та забороняється у сирих, особливо сирих, з хімічно активним середовищем і вибухонебезпечних приміщеннях.
Неметалеві (пластикові) вироби використовуються для укладання низьковольтних кабелів всередині приміщень, переважно житлових та офісних.
Порівняно недорогі, невеликі за розмірами, досить легкі, не бояться впливу вологи і добре вписуються в інтер’єр. При цьому відрізняються невисокими показниками міцності і термостійкості, швидким зносом в процесі експлуатації та схильні до деформації при нагріванні кабелів, тому не застосовуються для зовнішнього монтажу.
Найбільш широко у житлових та офісних приміщеннях використовуються кабельні короби, виконані з ПВХ пластику.
Композитні лотки і короби виготовляються з полімерних матеріалів (синтетичних поліефірних смол) та скловолокна методом гарячого пресування або пултрузії.
Відзначаються високою механічною міцністю та жорсткістю, підвищеною стійкістю до вібрацій, вологостійкістю та морозостійкістю, стійкістю до будь-якої корозії, ультрафіолетового випромінювання, впливу агресивних хімічних середовищ та температурних коливань. Відрізняються винятковими ізоляційними властивостями, низькою теплопровідністю і легкістю конструкції, що робить їх зручними при транспортуванні і монтажі. А також забезпечують довгий термін служби.
Композитні вироби можуть з успіхом застосовуватися для організації кабельної траси зовні та всередині приміщень, для наземного та підземного прокладання. Рекомендуються для створення кабельних трас в умовах агресивних середовищ і найскладніших експлуатаційних умов. Випускаються суцільними і перфорованими відкритого і закритого типу.
Залізобетонні лотки застосовуються при прокладанні трас під землею або по поверхні ґрунту.
Здатні витримувати велике навантаження, міцні, не пропускають воду, зберігають цілісність при температурних коливаннях і переміщенні ґрунту (завдяки чому можуть використовуватися в сейсмоактивних зонах і вологих ґрунтах).
Після монтажу проводки або інших елементів всередині лотка його закривають кришкою і при підземному прокладанні зверху засипають ґрунтом, після чого лоток забезпечує повну безпеку спорудам та магістралям, які у ньому знаходяться.
Використання лотків спрощує та прискорює процес монтажу. А кабелі, прокладені у залізобетонних лотках, легко піддаються ревізії і ремонту після розкриття кришки.
Перфоровані лотки і короби – це вироби з перфорацією у вигляді отворів в основі та бокових частинах.
Така конструкція зменшує вагу виробу і полегшує монтаж кабелів, оскільки дозволяє кріпити лоток або короб до стелі чи стіни безпосередньо через корпус. Забезпечує вентиляцію кабельної траси, запобігаючи перегріву кабелів та відводить вологу, але при цьому гірше захищає магістраль від пилу.
Суцільні лотки і короби – це не перфоровані вироби закритого типу з суцільною основою і поверхнею.
Використовуються при прокладанні ліній, які потребують високого рівня захисту від навколишнього середовища на вулицях, у шахтах, громадських місцях. Захищають магістраль від негативного зовнішнього впливу, пилу і атмосферних опадів. При цьому виключають вентиляцію кабелів, а, отже, перешкоджають їх природному охолодженню.
Лотки драбинного типу – складаються зі штампованих боковин, що з’єднуються між собою перемичками із заданою відстанню, і зовні нагадують звичайну драбину. Здатні витримувати велике навантаження і застосовуються для прокладання найбільш масивних магістралей. Використовуються для вертикального укладання кабелів, при влаштуванні кабельних трас відкритого типу та прокладанні проводки всередині шахти. Не перешкоджають природній вентиляції кабелів і забезпечують вільний доступ до траси.
Дротові лотки виготовляються з відрізків сталевого оцинкованого дроту, які з’єднуються за допомогою зварювання. Забезпечують легкість конструкції, відмінну вентиляцію кабелів і проводів, вільний доступ до провідників для ревізії та профілактичних робіт і вимагають мінімум аксесуарів та інструменту для монтажу.
Використовуються для монтажу відкритих ліній у місцях, де необхідне укладання великої кількості кабелів різного типу, прокладання кабельних трас та електропроводки всередині різних приміщень, будівель і споруд. Дозволяють швидко розгалужувати кабельну систему в потрібних місцях, а також приєднувати до провідників потрібні електричні прилади.
При цьому вони не розраховані на значне навантаження і використовуються при влаштуванні полегшених кабельних шахт і горизонтальних трас.
Тип і матеріал лотка або короба обирають в залежності від умов прокладання та приміщення, у якому планується укладання кабелів. При виборі профілю також враховують тип і розмір кабелю, оскільки від цього залежить розмір короба або лотка. Висоту і ширину борту вибирають з урахуванням діаметра кабелю або пучка проводів, що укладаються, передбачаючи певний запас по ширині і висоті. Чим більшою є вага проводів або кабелів, тим товщими повинні бути стінки короба.
Монтаж електропроводок у лотках і коробах проводиться у такій послідовності:
Розмітка траси з дотриманням місць установки опорних та підтримуючих конструкцій, а також точок їх кріплення до будівельних елементів споруди.
Установка опорних конструкцій у вигляді стійок, кронштейнів або підвісів по стінах, стелях і під перекриттями на висоті не меншій 2 м від рівня підлоги або майданчика обслуговування. У приміщеннях, доступних тільки для електротехнічного персоналу, висота розташування лотків і коробів не нормується.
Закріплення лотків і коробів на опорних конструкціях.
З’єднання елементів лотків і коробів між собою. Лотки з’єднують між собою болтовими накладками або зварюванням. А з’єднання секцій коробів здійснюють за допомогою з’єднувачів та болтів. У сухих незапилених приміщеннях, де відсутні пари і гази, що негативно впливають на ізоляцію і оболонку проводів та кабелів, допускається з’єднання коробів без ущільнення. У приміщеннях, які містять пари або гази, що негативно впливають на ізоляцію або оболонки провідників, у зовнішніх установках та в місцях, де можливе попадання в короби масла, води або емульсії, а також в запилених приміщеннях, з’єднання коробів між собою і з корпусами електроустаткування виконують з ущільненням. У таких випадках короби повинні бути з суцільними стінками та з ущільненими цільними кришками або глухими.
Розкатка кабелів і проводів за допомогою лебідки або вручну (при довжині кабелю до 50 м), із застосуванням розкочувальних роликів.
Укладання проводів і кабелів. Після протягання, проводи та кабелі з розкочувальних роликів перекладають на кабельні лотки і короби вручну та закріплюють.
З’єднання і кріплення проводів та кабелів.
На лотках дозволяється прокладати неброньовані силові кабелі напругою до 1 кВ та перерізом не більше 16 мм2. Укладають кабелі та проводи на лотках чотирма різними способами:
– рядами з проміжками між ними 5 мм;
– пучками в один ряд з відстанню між пучками близько 20 мм (число проводів у пучку не повинно перевищувати 12, а зовнішній діаметр пучка – бути не більшим 0,1 м);
– пакетами з відстанню між ними 20 мм;
– багатошарово без проміжків.
Пучки кабелів та проводів скріплюють бандажами: на горизонтальних прямих ділянках на відстані не більше 4,5 м, а на вертикальних – не більше 1 м. Кріплення окремих проводів і кабелів на прямих ділянках траси при горизонтальному розміщенні лотків не потрібно. У місцях повороту траси та при відгалуженнях проводи і кабелі закріплюють на відстані не більшій 0,5 м від повороту або відгалуження.
У коробах проводи та кабелі прокладають одно- та багатошарово з довільним розташуванням так, щоб висота шару в одному коробі не перевищувала 0,15 м. При горизонтальному розташуванні коробів кришкою вгору кріпити проводи і кабелі до короба не потрібно. У разі розташування кришки короба збоку проводи та кабелі кріплять до короба через 3 м, при прокладанні коробів кришкою вниз їх кріплять через 1,5 м і при вертикальному розташуванні короба – через 1 м.
Також кабелі та проводи закріплюються у їх крайніх точках, на муфтах, поворотах лінії та інших місцях з’єднання.
Прокладання кабелів і проводів здійснюють у вигляді мірних відрізків або безпосередньо з барабанів та бухт. Укладають кабелі в лотки і короби таким чином, щоб забезпечити запас по довжині, необхідний для компенсації зміни довжини провідника в наслідок коливання температури. При прокладанні заповнюють не більше половини обсягу лотка або короба аби забезпечити у подальшому легкий доступ до ліній під час ремонту та обслуговування і для повітряного охолодження проводки.
Спосіб монтажу проводки в коробах, у зв’язку з закритим типом конструкції, не повинен допускати скупчення у них вологи і конденсату. З цією метою для обстеження стану коробів у них передбачають люки, що відкриваються та знімні кришки.
На кінцях лотків і коробів, поворотах траси і відгалуженнях, а також у місцях підключення проводів до електроустаткування встановлюють маркувальні бирки. З’єднані в магістраль лотки або короби заземлюють.
Підводячи підсумок нашого огляду, слід зазначити, що організація кабельних трас за допомогою спеціальних кабельних лотків та коробів шляхом відкритого прокладання має низку істотних переваг. Це перш за все:
– простота обслуговування ліній за рахунок вільного доступу до провідників для ремонту і техобслуговування;
– економічність монтажу (порівняно з прихованим типом прокладання або монтажем у трубах);
– скорочення трудомістких операцій кріплення проводок;
– забезпечення хороших умов охолодження кабелів;
– можливість застосування у приміщеннях, що мають хімічно несприятливе середовище, підвищену вологість та температуру.
Лотки забезпечують організовану прокладку і охолодження великої кількості кабелів та віддаляють їх на безпечну відстань від агресивного середовища, джерел нагріву або небезпечних приладів. Дозволяють легко облаштовувати відгалуження на будь-якій ділянці і збільшувати число кабелів у лотку. До їх недоліків можна віднести слабкий захист кабелів від зовнішнього впливу та обмеження на прокладання електропроводки відкритим способом у сирих приміщеннях.
Короби, у свою чергу, забезпечують захист кабелів від зовнішніх впливів, але при цьому погіршують умови їх охолодження, що призводить до зниження їх струмового навантаження.
Крім того, монтаж кабельних лотків і коробів вимагає досить багато місця і має доволі низькі естетичні характеристики.
Вітаємо вас з сьогоднішнім святом – Днем вишиванки! Не забувайте про своє коріння, пам’ятайте про те, звідки всі ми прийшли. Національна пам’ять надзвичайно важлива і тільки ми з вами можемо її зберегти та передати нащадкам. Нехай ваше життя буде барвистим, як цей чудовий день!
